Прочитати. Визначити і виписати омоніми та омоформи. Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас. доглядав вас- де ж мені вас діти? (Т.lевченко.) У кожнім дні на самім дні стою і світ жорстокий зцілюю любов ю. (О.Софіснко.) Вибиваємось в метри погонними метрами дуже спритні творці вельми правильних строф. (В.Герман.) А Дике Поле, Дике Поле! По груди коням деревій. А мати свій городець поле, - все ще у пам яті моїй. (Л.Костенко.) А вже трава ступила до коси: "Коси!" (Т.Мельничук.) Гроза - мов Божий гнів, мов кара темно-кара. (€.Гуцало.)

Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він  штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура.
На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана
правобережного українського».
Слова ці злякали Найду.  Хто зробив на проскурі цей страшний напис?
 Найда, відчувши голод, відкусив  шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу.
Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда  почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний  запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.

Яку пору зображено? куди пішли діти? кого вони побачили в парку? що зробив юрко? як поводили себе птахи?     був чудовий літній ранок. діти разом з вчителем пішли до парку.там вони побачили журналів. сергій достав фотоапарат і став фотограф уваги їх . птахи   поводили себе так,неначе позували фотографу .діти раділи цій прогулянці .