Прочитай казку. зайчик і горобина. засипало снігом землю. нема чого їсти зайчикові. побачив він червоні ягоди на горобині. бігає навколо дерева, а ягоди — високо. просить зайчик: «дай мені, горобино, одне гроно ягідок». а горобина й каже: «попроси вітра, він і відірве». попросив зайчик вітра. прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. відірвалося гроно ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові. василь сухомлинський гроно — скупчення плодів на одній гілочці; китиця. спробуй скласти власну казку про те, як щедра горобина підгодовує пташок. запиши, дібравши заголовок.
Скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.Аж раптом на ньго вовк як кинется! Злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.Наздогнав вовк бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. Раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно.
- Куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона.
Горнобчик і каже:
- Я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! Та крильце моє...
Не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.Горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.Він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! Вицарапала його усього,а той зо страху й втік.
І тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів.
- І щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - Помер би,мабуть...