Прочитай інформацію про порядок складання тез. Складіть тези до однієї статті, вміщеної у вашому фаховому журналі. Порядок роботи над тезами
1) Прочитати весь текст, якщо він невеликий, або розділ, якщо твір великий за обсягом.
2) Продумати зміст тексту, знайти і прослідкувати основні положення, висунуті автором.
3) Викласти основні авторські думки у вигляді послідовних пунктів.
Вимоги до складання тез
• Формулювання думок повинно бути чітке і коротке, але самобутність форми повинна зберігатися;
• Кожне положення містить у собі лише одну думку;
• Можна складати тези за абзацами. Іноді одна теза може об’єднувати декілька абзаців;
• Записуючи тези, нумеруємо кожну, пропускаємо рядок між ними, в кожній тезі бажано виділяти головне слово;
• Якщо твір великий, то в кінці тези вказуємо ноиір сторінки тексту. Якщо невеликий – в кінці тез необхідно вказати джерело викладу.
2).Дивитися крізь пальці - незацікавлений.
3). Стріляний горобець - досвідчений.
4). Носом рибу вудити - куняти
5). Пустити з молотка - згаряче
6). Курям на сміх - як - небудь.
7). Грати першу скрипку - бути першим.
8). Як осиковий лист - боязко, страшно.
9). Очей не відірвати - гарний.
10). Хоч греблю гати - безліч.
11). Рвати на собі волосся - сумний.
12). Як скрізь землю провалитися - зникнути.
13). Поїдати очима - дивитися.
14). Волосся стало дибом - злякатися.
15).Задерти носа - загордитися.
16). Накивати п'ятами - утекти.
17). Лускати зо сміху - сміятися.
18).Передати куті меду - перестаратися.
Сталося все так. Ми йшли по вулиці в приватному секторі. Біля сміттєвого контейнера я почув дивний писк. Ми з'ясували, що писк доноситься з мішка чорного кольору, який лежав поруч у кущах. У мішку був хтось живий. Ми розв'язали мішок і знайшли там двох маленьких щенят.
Щенята не були сліпими, навіть обросли шерстю. Вони були гарними, чорні з рудим. Напевно, хтось із їхніх батьків був вівчаркою. І ми з моїми друзями Оленою і Антоном вирішили їх прилаштувати в добрі руки.
Ми стали дзвонити, ходити по знайомих, родичах, яким могла знадобитися собака. Але нікому цуценята не були потрібні. Так цілий день пройшов, ми забігали додому тільки поїсти. Ми вже просто зневірилися. Як раптом одна знайома тьотя Люда, у якої свій будинок, сказала: «А стривайте, я запитаю чоловіка». Вийшов дядько Саша, подивився щенят і взяв одного в господарство! Як ми раділи!
Але другого цуценя ніхто не брав. Дядько Ігор, знайомий, дав пораду: не хочуть брати безкоштовно, так продайте його на ринку. Вночі цуценя був у Олени, а вранці ми пішли на ринок його продавати. Мені мама сказала, що толку з цього не буде, що цуценя куплять ті, хто робить шаурму! На ринку ми стали біля стінки, посадили цуценя в коробку і призначили ціну в сто рублів. Всі продавці над нами сміялися і говорили, що цуценята даром нікому не потрібні.
Невдовзі до нас підійшов дядько. Він приїхав на машині з села, торгував насінням і почув про цуценя. Він купив його у нас. Ми спеціально ходили подивитися, чи не на шаурму він продає. Так ми пристроїли щенят в хороші руки.