Прочитай/перепиши речення. Устав пропущені розділові знаки та літери. Підкресли
відокремлені означення.
1. Особливо добре зб…реглися товсті зовнішні стіни й вежі вимурувані з дикого каменю (В. Малик). 2. Стр…вожений долею своєї Марсианки Данило Кузь- мович усе інше вважав не вартим уваги (В. Бережний). 3. Озвучене піснями бр.нить мос перо (П. Перебийніс). 4. У душу клопотами скуту твої пр… йшли до мене очі сказати щось (О. Матушек). 5. Наляканий і лихий Хворостенко вил.тів у ціни. (М. Стельмах). 6. Та сер…це вірить повне прохолоди дитячим неосіннім голосам (М. Рильський).
Скласти діалог про українську народну архітектуру пропоную так:
- Привіт, Інно. Як ви з класом з’їздили до Національного музею народної архітектури та побуту України?
- Привіт, Оксано. Мені дуже сподобалась ця поїздка.
- Як взагалі побудований цей музей?
- Це музей просто неба, який охоплює архітектурний комплекс усіх регіонів нашої країни.
- Нічого собі. Це, мабуть, і справді цікаво.
- Особливо на мене справила враження дерев’яна архітектура. Раніше на нашій території було чимало лісів, тому будівництво з дерева було розповсюдженим.
- А що ти можеш розповісти про традиційну українську хату?
- Це справжній витвір мистецтва! Вони не настільки великі, як я собі уявляла. Хати мають одне житлове приміщення, до якого могли прилягати допоміжні споруди. Хати мають солом’яні, очеретяні дахи. Інколи дахи вкривали навіть дрібними дощечками з дерева.
- А як вони прикрашені?
- Дуже гарно. Мене вразив контраст кольорів і форми.На них багато орнаменту та червоного кольору. Проте і колір, і вид розпису залежав від регіону.
- Я вражена, тепер і мені захотілося відвідати таку екскурсію і ближче познайомитись з українською народною архітектурою.
- Обов’язково відвідай цей музей! Я раджу. До зустрічі!
- Бувай!
З багатьох античних міфів мене найбільш вразив міф про Прометея, який вкрав у богів вогонь, щоб передати його людям, і міф про Ікара, першу людину, що знялась на крилах у небо. Він змайстрував собі крила з пір'я, склеєного воском. Ікар піднісся занадто близько до сонця, і сонце розтопило віск крил, від чого Ікар упав у море й потонув. Образ, Ікара заполонив мої мрії. Я мріяв зробити з чогось крила, злізти на Успенську дзвіницю та й плигнути з неї на тих крилах. А ще ліпше вигадати таку машину, що підіймала б тебе на крилах з землі, тоді можна було б спробувати політати. Якщо люди й підіймалися досі в повітря, то тільки на повітряних кулях. І мрії лишалися мріями...Десь 1909 року стали писати в газетах, що вигадано гвинт, який всвердлюється в повітря, такий гвинт, чи пропелер, доданий до видовженої повітряної кулі, створив за кордоном дирижабль. В газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні машини — аероплани й відважних людей — авіаторів, що знімаються в повітря на тих машинах. Досі невідоме слово "авіація" так зацікавило великих і малих, що, коли до міста приїхав лектор, який мав розповісти про таємниці літальних машин, в залу важко було протовпитись. Лектор оповідав про польоти американців братів Райт, про успіхи французького авіатора Блеріо і продемонстрував літання маленького пропелера. Пущений з спіральної залізної палички, пропелер пролетів половину зали. Незабаром такі пропелери стали продавати як іграшку по крамницях. Нас, дітлахів, уже не вабили тепер паперові змії; тепер кожний із нас мріяв придбати собі цей маленький залізний пропелер. Через рік мені пощастило побачити і саму літальну машину.
Влітку 1910 року мати поїхала зі мною до Харкова в гості до родичів. Дітей у тих родичів не було, мене познайомили з сусідським хлопчиком Вітею, моїм однолітком. Вітя охоче водив мене по харківських вулицях, де що не крок, то й побачиш якесь чудо великого міста. Я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на автомобілі, яких ще зроду не бачив. А в неділю він повів мене за місто глянути на таке, що навіть і йому було первиною. Ще в суботу він таємничо прочитав мені наклеєну на паркані афішу, в якій повідомлялося, що відомий спортсмен і улюбленець публіки Уточкін буде демонструвати польоти на літальній машині на іподромі, де звичайно бували кінські перегони.