Прочитайте народну пісню. Про що в ній йдеться? знайдіть в ній прислівники і визначте їхні розряди. До ть будь-ласка
Пісня:
Вийшли в поле косарі
Косять ранком на зорі
Ей нуте косарі , Бо не рано почали
Хоч не рано почали , так багато утяли
До обіда покосили
Гострі коси притупили
По обіді спочивали
Потім коси поклепали
Ополудні гребли сіно
І в валочки клали щільно
А ввечері холодком
Клали в копиці рядком
Завтра треба рано встати
У стіжечки поскладати
Як стіжечки покінчаєм
По-козацьки погуляєм!
​

Якщо би з мови зникли прикметники, не існувало б таких творів, як етюд, адже справжній опис природи без прикметників неможливий. Слова б не набували барв, емоцій та почуттів. Фактично прикметник - це опис слова, і якби його не стало, текст був би манірним набором слів, з яких виходить речення. Такі твори, як "Лось" Євгена Гуцала набули б сірих тонів, адже такі оповідання, як правило, є багато яскравих прикметників. Вірші і не були б віршами, адже поезія без опису не може існувати.
Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.

Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.