Прочитайте прислів'я. Визначте прикметники та прислівники ви- щого й найвищого ступенів порівняння.
1. Міцна людина міцніша за кремінь, а слабка слабша за муш-
ку. 2. Праця не просто певний, а найпевніший скарб. 3. У гос-
тях добре, а дома найкраще. 4. Краще свої лати, ніж чужі шати.
5. Малі дерева найчастіше ростуть між великими. 6. Порожній
колосок стирчить найвище.
Зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. Ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. А потім усією родиною зустрічаємо Новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.Зимові канікули дають змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. Взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. А коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. Усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. Так гарно навкруги! Можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. Це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих.
Зимові канікули – чудова пора. Шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. Але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі навчання.
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.