Прочитайте речення. Назвіть частки, які походять з різних частин
мови. Поясніть, з яких частин мови вони утворилися та їх значення в
реченнях.
1. Було колись, запорожці вміли панувати (Т. Шевченко). 2. Ось послухайте
ще й моєї казки (Ю. Яновський). 3. Що й казати, ялинка цього року була розкішна (О. Іваненко). 4. Я набрала скільки там у глечик та й дала їй,
подякувала та жінка та й пішла собі. 5. Що було собі задумаю, те й зроблю
(Марко Вовчок). 6. Ще задумані далі безкраї зачаровують душу мою, коли жито
в полях достигає і зозуля кує у гаю (В. Сосюра). 7. У той саме час злегенька
скрипнули сінешні двері (Панас Мирний). 8. Ой, що то за шум учинився?
(Народна творчість). 9. «Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?» – в
мами спитала дитина (Леся Українка). 10. Чи, може, це ввижається мені той
несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? (Л. Костенко).

фотокредит — yrok.pp.ua
Поруч з вікном стоїть письмовий стіл. За ним я вчу уроки, готую домашнє завдання. На столі стоїть комп’ютер. Він мені допомагає дізнатися багато нового, а також є великим помічником у шкільних заняттях. На столі стоїть лампа. Вечорами, коли на вулиці стає темно, я її включаю і готуюся до наступного навчального дня в школі. Лампа стоїть з лівої сторони, щоб світло падало на зошит.
Після столу, уздовж стіни стоїть мій невеликий диван. На ньому я сплю, а ввечері дуже люблю пограти з друзями. Ми збираємося в моїй кімнаті, сідаємо на диван і балакаємо про все на світі. На протилежній стороні кімнати стоїть шафа. У ньому зберігаються мої речі. На полицях стоять підручники, художня література, журнали. Я люблю читати, дізнаватися щось нове. На поличках у шафі розташовуються фотоальбоми. Нам з друзями подобається на дозвіллі їх гортати, дивитися, якими ми були ще кілька років тому. Крім фотоальбомів, на поличках знаходяться різні сувеніри, які були мені подаровані друзями або родичами. Вони всі абсолютно різні, несхожі один на інший. Мій шафа дуже місткий. Поруч з ним стоїть фортепіано, адже я займаюся у музичній школі. Мені подобається займатися музикою. У кутку кімнати стоїть гітара. На ній грає мій брат. У нас взагалі музична родина.
Моя кімната мені дуже подобається. Вона дуже затишна. У ній я проводжу значну кількість вільного часу, тому все в ній розставлено і зроблено для зручності та максимального комфорту.
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.