Прочитайте речення, інтонуючи їх від- повідно до розділових знаків!
1. Ідуть дощі легкі й прозорі (А. Ма-
лишко). 2. Промерзло небо, місячне і тихе
(М. Сингаївський). 3. Встає погода, тиха і
хороша (А. Малишко). 4. Настали ночі тем-
ні і глибокі (М. Антіох). 5. Іде гроза дзвін-
ка і кучерява садам замлілі руки цілувать
(Л. Костенко). 6. Спить земля, охмарена
і славна (А. Малишко). 7. Горить вікно
яскраве і сумне (П. Перебийніс).
& Визначте слова, ужиті в переносному
значенні. Розкрийте це значення.
& Складіть жартівливе висловлення в худож-
ньому стилі за ілюстрацією Марисі Руд-
ської. Уживайте речення з відокремлени-
ми означеннями.
Марися Рудська.
Риба з парасолем

Кожен народ має свої звичаї і традиції. Вони виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.   Багата на них і українська земля. Особливо шанують традиції на західноукраїнських землях. У мене там мешкає бабуся, до якої я люблю їздити відпочи­вати на канікули, особливо на зимові. Чому? Бо саме на цей час припадають різд­вяні свята, які проходять там по-особливому.   Ще вдосвіта бабуся розпалює піч дванадцятьма полінами, бо в Ісуса Христа було дванадцять учнів. А потім починає готувати дванадцять святкових страв. Серед них узвар, варений горох, квасоля, смажена капуста, риба, вареники, варена або смажена картопля, гриби, гречана каша, заправлена молоком, голубці, коржі з маком та кутя з товченої пшениці.   В той час, як бабуся порається біля печі, дідусь іде оглядати господарство. Уважно оглядає він кожен куточок, кожну тваринку.   Він вважає, що все мертве і живе має зустрічати Святий вечір на своєму місці. У цей вечір, за старою народною традицією, ніщо не повинно бути в чужих руках, позичене чи десь забуте.   Коли заходить сонце, вся родина починає готувати домашній вівтар. Дідусь вносить «дідуха» — гарно сплетений сніп жита. Він є символом урожаю. Потім вітається до бабусі, ніби вперше її сьогодні бачить.   Перш ніж сідати до столу, дідусь іде надвір із кутею і батогом у руках. Там він закликає мороз до нас у гості, примовляючи: «Морозе, морозе! Іди кутю їсти!»   Вважається, що тим самим він закликає врожай до себе у дім.   Ніхто не сідає до столу, поки не зійде на небі перша зірка. Це та сама зірка, яка за біблійною історією сповістила про народження Ісуса Христа. Побачивши її, бабуся бере з рук дідуся кутю, і починається свята вечеря.  

Ожна людина індивідуальна та неповторна, сама творить і свою долю, та оточуючих. По її вчинках можна визначити все: і світогляд, і поняття добра вцілому. Під час війни нащі пращури, не шкодуючи власних сил, кидалися у запеклий бій. Найкращою нагородою стала для них вільна від окупантів країна. Цей вчинок високий і благородний викликає повагу. Натомість зараз ми, люди 21 століття, абсолютно байдуже відносимося до нашої ВІтчизни. Можливо, час уже діяти, вживати заходів просто зараз, не терпіти зневагу! Наша Батьківщина потребує героїчних вчинків, нових героїв!