Прочитайте речення, підкресліть головний член кожного речення, визначте їх типи.
Наприклад: Не співати(неозначена форма дієслова) вже малим соловейкам...
(безособове).
1. Як хто прийде, то ви пропали (Леся Українка). 2. Бажаєте прохолодитись, може?
(Леся Українка) 3. Поклянімось — недругам на зло — над Оріллю, що пливе у
вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям глянути у вічі (М. Луків). 4.
Сторожа, судді, війт — не підступити (Л. Костенко). 5. І сам не знаю, — щоб одну
кохати, а другу в церкву до вінця вести (Л. Костенко). 6. Тож відпустити дівчину
негайно і скасувати вирока того (Л. Костенко). 7. Можна тільки відчуть з вишини,
як до сонця тяжіє земля (В. Степанюк). 8. За що себе корити? (Л. Костенко) 9. Як
мені серце примусити знов повернутись в село? (А. Чубинський) 10. Не чуть їй в
сні глибокому, як купчаться сніги (Б. Степанюк). 11. На оцих оновлених просторах
лиш героям торувати путь (Б. Степанюк). 12. Величезні історичні зміни в нашій
дійсності можна і треба показувати через долю людей, через образи (О.
Довженко). 13. Мріяти й шукати, доки жити, шкварити байдужість на землі (В.
Симоненко). 14. До такого стану довести людину! (О. Гончар) 15. Бійцям не можна
спать на варті, плекать утому на лиці (М.Бажан). 16. Вас не забуть мені як рідну
Третю Роту... (В. Сосюра). 17. Пером не можна написати, не можна і в казках
сказати, яких було багацько див! (І. Котляревський) 18. От злізти б тут, побігать по
широкому полю або полежать в траві (М. Коцюбинський). 19. Йому хотілось,
може, як ніколи, з найвищої своєї вишини — побачить золотим узинське поле, хай
навіть як зерня величини (В. Степанюк).
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.
(если постараешься то війдет на 1,5 страницы)
Одного разу Сергійко прийшов до школи в поганому настрою запитаю сусід чому в тебе поганий настрій Сергій каже дуже багато домашнє завдання контрольних обще дуже дуже дуже багато всього задали писати як це школа вже достала одного разу він писав контрольну і просто розірвав зошит на шматки тому що він не знав відповіді не готуватися нічого і сказав як це можливо знати все запитує він в свого сусіда по парті А він каже не знаю минуло два роки а Сергій досі не знайшов відповіді на ці питання Чому потрібно навчатися в школі чому потрібно виконати домашнє завдання навіщо ходити до школи.
Дуже швидко написала але треба поставити розділові знаки .