Прочитайте речення та виконайте завдання (розділові знаки пропущено). Перепишіть речення, розставивши розділові знаки. Підкресліть обставини, виражені одиничними дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами. 1. Павло Петрович поспішив прибувши першим поїздом. 2. Більшість так і живе мріями про подорожі переглядаючи фільми та фото із чужих поїздок. 3. Він згорів дочасно впав на півдорозі полишивши нам золоті розсипи своїх поезій нев’янучу красу своїх пісень. 4. Князь усівся на колоду а воєвода запримітивши рясні кущі ожини примостився поруч неї та заходився ласувати. 5. Вона думає стоячи зранку на своєму місці що навіть ця територія виявляється може бути бажаною і дорогою. 6. Нечутно ступають козацькі коні спускаючись униз до Бугу. 7. Почувши кроки пташина повернулася до нас і причаїлася. 8. Троянці в човни посідавши і швидко їх поодпихавши по вітру гарно поплили. 9. Велична мелодія широко наростаючи й міцніючи розгорталась у гармонійне море. 10. Підходь до криниці не озираючись інакше бажання не збудеться. 11. А Катря весь день сидить склавши руки байдикує.
Співчуття, співчуття… сенс цих слів повинен бути знайомий будь-якій людині. Вони передбачають спільне переживання будь-яких почуттів. Адже недарма слово «емпатія» походить від слова «відчувати», а «співчуття» – «страждати». Співчувати і співчувати – це значить разом з іншими людьми переживати їх радості і жалі, біди та страждання, і по можливості допомагати їм. Чи потрібні ці почуття в сучасному житті? Незважаючи на те, що люди стали грубішими і байдужими, ніж раніше, такі якості, як співчуття все-таки не залишили їх серця. Важливо почати з раннього дитинства прищеплювати ці безцінні якості – це завдання люблячих батьків.
Співчуття притаманні не кожній людині, але іноді вони виникають навіть з вигляду у зовсім байдужих до чужого горя людей. Ці якості перебувають десь глибоко в серці і можуть викликатися ситуацією, яка здається нам жалісливої, сумною, коли виникає бажання до людині. Такі ситуації можуть ставитися до будь-якій сфері, будь-якого періоду життя і за значенням можуть бути як дрібними, так і досить серйозними. Як би те ні було, якщо у людини з’являється почуття жалю, значить він готовий простягнути руку до тому, кому це потрібно… Так, приміром, мати, коли її дитина плаче, завжди зробить все можливе, щоб заспокоїти його.
Також коли ми бачимо покаліченого людини, що просить милостиню, кожен з нас має право вибрати – до йому чи ні. Вибір за кожним. Один в гонитві за бажанням усе встигнути пройде мимо, не звернувши ніякої уваги на каліку або зробивши вигляд, що він його не помітив, інший же дасть трохи грошей або купить для нього булку хліба. Чому співчувати властиве не кожному? Напевно, справа в особливостях нервової системи кожної людини. Не можна стверджувати однозначно, що ті люди, яким не властиво переживати за інших, співчувати, відрізняються жорстокістю та байдужістю до чужого горя. Цілком можливо також, що ці люди просто стримані у своїх почуттях.
Чи потрібно людині співчуття? Це своєрідний поштовх до взаємодо підтримки, тому не можна недооцінювати ці якості. Байдужість до людей, які опинилися в біді або переживають не найкращі часи свого життя, може відбитися і на людині, який міг би до але не став… він буде довго думати про це, шкодувати і страждати. Тому краще відразу допомагати людям, виявляючи співчуття.
Объяснение:
Объяснение:
Питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. Відповісти на дане питання однозначно неможливо. Кожен з нас щастя бачить по-своєму. Для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. Сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. То яку людину ми можемо назвати щасливою?
Не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.
Стан задоволеності та щастя не залежить від будь яких “показників якості”, від рівня доходу, погодних умов або оточуючих людей. Якщо, людина знаходить гармонію в собі - вона щасливий. А гармонія залежить, насамперед, від особистого сприйняття життя, навколишнього світу і себе в цьому світі. Життя - це вже щастя. Той, хто це розуміє - ніколи не скаржиться на свою долю і ніколи ні про що не шкодує.
Для мене щастя, це коли я роблю іграшки своїми руками. І це мене робить щасливою, тому що коли я це роблю я відпочиваю, знімаю стрес після нервового дня або тижня та роблю людям приємне. У мене вже багато іграшок і їм вже нема де зберігатися, тому я вирішила їх продавати в Інтернеті. Людям подобається мої іграшки, тому вони їх замовляють. Так, на неділю може бути 3 замовлення. І коли вони отримали мною зроблену іграшку то пишуть, що дуже красива та якісна - це мені приємно.
Людина в праці стає кращою, світлішою. Тільки в праці розкривається її щира сердечність і зовнішня краса. Отже, головне щастя – це натхненна робота багатьох людей нашої країни, у тому числі, і робота вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Життя спереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий мир науки й техніки. І якщо я поступлю у педінститут, то буду самою щасливою людиною у світі. Людина повинна прожити своє життя прекрасно і залишивши про себе добру пам