Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок. 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).
Текст I — 5 речень
Акт безпрецедентної жорстокості та нелюдського ставлення до народу нашої країни сьогодні був продемонстрований у селі Солобківці Ярмолинецького району Хмельницької області. На село було скоєно жорстокий напад. На місцевих мешканців обрушився кам’яний дощ, повністю знищивши житло та урожай, над яким весь рік працювали жителі цього села. Уряд доручив провести розслідування і з’ясувати, з чийого боку було скоєно жорстокий напад. Уряд докладе всіх зусиль, щоб захистити український народ від іноземних терористів.
Текст II — 7 речень
Неймовірна подія! У глухому селі Костилівка Рахівського району Закарпатської області жителі виявили послання від позаземної цивілізації! Вчені багатьох країн світу намагаються вийти на зв’язок з інопланетними істотами. Нарешті буде зроблений перший крок до зближення міжгалактичних планет! Ми пишаємося, що ця подія відбулася саме в нашій країні. Саме завдяки нашим вченим вперше вдасться налагодити позаземне спілкування. Нові відкриття стабілізують економіку нашої країни та зміцнять її позиції на світовому ринку.
Текст III — 6 речень
Ви навіть не можете собі уявити, що сьогодні виявили мешканці села Глушківці Ярмолинецького району Хмельницької області, прокинувшись рано-вранці! Замість снігу землю вкрили дрібні камінці. Тепер жителі можуть не асфальтувати дороги. Наразі в тутешніх магазинах ви не зустрінете в продажу капців. Зате відкриті нові туристичні тури в село Глушківці. За ємо всіх насолодитися незвичним явищем природи!
Текст IV — 3 речення
В п’ятницю, третього жовтня, в селі Привільному Дубенського району Рівненської області пройшов кам’яний дощ, який завдав шкоди врожаю та трохи пошкодив будинки жителів цього села. На сьогодні роботи з відновлення цілісності будинків завершені. Місцеві мешканці повернулися до нормального життя.
Текст V — 9 речень
Як передає наш спеціальний кореспондент Ілля Никоненко, сьогодні вранці на території міста Сімферополя Автономної Республіки Крим пройшли зливові дощі з градом. Шквальний вітер посилив і без того небезпечну ситуацію. Кілька мікрорайонів міста залишилися без електропостачання та телефонного зв’язку.
У південному мікрорайоні повалені два телеграфних стовпи, знесена автобусна зупинка. Є жертви, серед яких двоє неповнолітніх дітей. Сильний потік води ускладнює рух автомобільного транспорту.
Объяснение:
Гідність — це риса характеру, яку в людині знищити неможливо. Втративши гідність, людина перестає бути Людиною. Вона перетворюється на суспільну істоту, яка сліпо виконує команди господаря, яка не має особистої думки або боїться її висловити. Людина без гідності намагатиметься приховати свою індивідуальність, боятиметься вирізнятися із суцільної сірої маси таких же суспільних істот, як вона сама. З часом вона взагалі втратить свою особливість, несхожість, неповторність і перетвориться на звичайний гвинтик, яких у суспільному механізмі сотні тисяч, мільйони.
Проблеми гідності людини в незвичній, нетрадиційній формі зображує Володимир Дрозд у своєму оповіданні «Кінь Шептало». Незвичність полягає у тому, що проблеми людського характеру, особистості постають у свідомості коня, а не людини. Чому коня? Мені здається, що відповідь на це питання проста і закономірна. Я дуже люблю тварин, але чи знає хто тварину, яка б перевершила коня своєю грацією, шляхетністю, витонченістю? Оксамитово-бездонні очі цієї благородної істоти світяться розумом. Горда постава неначе вказує на божественне походження, бо лише Бог може створити таку досконалість.
Дивне ім’я головного героя — це також не випадковість, воно символічне. Кінь постійно веде бесіду зі своїм сумлінням, але цієї розмови ніхто не чує. Душа його не має спокою, бо терзають її суперечності. З одного боку, він не хоче бути таким, як усі, а лез іншого — протистояти сірій бездумній масі він один не може. «Супроти вітру довго не побіжиш, і розумніше до часу прикинутися, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки».
Шептало пам’ятав, що він походив зі шляхетного роду циркових артистів, життя яких було освітлене промінням слави. Білий красень тримався осторонь табуна, він навіть відмовлявся пити воду разом зі спітнілими гнідими, сірими, перистими, вороними. «Я інакший, ніж вони…» — нагадував він собі. Йому здавалося, що навіть конюх Степан ставився до нього по-особливому. Але іноді він бував дуже злий і міг ударити навіть Шептала. У такі хвилини «білому коневі бувало завжди по-справжньому гірко», бо його зневажали.
Одного дня, після удару батогом, Шептало, сам того не розуміючи, втікає на волю. Біля річки «Шептало шурхнув у глибінь і поплив». З води він вийшов абсолютно білий. Але кінь настільки звик вдавати із себе підкореного, що, опинившись на волі, розгубився і навіть перелякався омріяної свободи. Він не знав, що робити з тією волею, тому вирішив, що «краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким… Головне, щоб він, Шептало знав про свою білизну». Щоб знову стати таким, як усі, кінь викачався у грязюці і повернувся до стайні.
Кожна людина рано чи пізно постає перед вибором: залишатися самою собою чи стати такою, як усі, тобто втратити свою індивідуальність. Таке рішення прийняти складно. У таку хвилину варто пригадати білого красеня Шептала. Можливо, його досвід нам знадобиться.