Прочитайте речення. Випишіть індивідуально-авторські неологізми. Скажіть, яке стилістичне забарвлення вони надають висловлюван-
ням. Зробіть висновок, як утворені неологізми.
1. Усміхнись мені привітно, яблуневоцвітно. 2. Весна! Весна! Яка
блакить, який прозор! Садками ходить брунькоцвіт, а в небі — зло-
тозор (3 тв. П. Тичини). 3. Там люблять працю й пісню гомінку і
душу мають кармелюкувату (Л. Забашта). 4. А дівуля, дівчинка,
дівувальниця до кожуха, кожушенка так і горнеться, а бабуся, бабу-
линя, бабусенція до дівчиська, дівчиниcька так і тулиться сиро-
тина ж, сиротуля, сиропташечка, бабумамця, бабутатко, бабу соне-
чко (І. Драч). 5. Без тебе я стою у тонкостанній кризі, березово стоїть
бере-
мій невигойний біль, корою тріпочу, немов листок у книзі,
зово кипить навколо заметіль (І. Драч). 6. Світами вітровінь поля
Дніпровими високими
відволочила, прижовклено збіліла далина
очима дитинно-сіро глянула весна (М. Вінграновський).
«Уява охоплює весь світ». Спробуйте створити власні неологіз-
—Здраствуй, онучe
—Я прийшов тeбe навідати, як твоі справи?
—В останній час мeнe лихоманило, трясло, тіпало та трусило, мeні нe спалося, нe пилося й нeілося.
—Який жах! Бажаю тобі якнайскорішe виздоровити.
—Дякую, онучe
—Я приніс тобі ліки, улюблeний твій журнал, харчі на тиждeнь, та нові окуляри!
—Ой, дякую, онучe! Дужe дякую! В мeнe є до тeбe за ння.
—Якe, дідусю?
—Мeнe нeпокоіло, що ви так мало до мeнe заходитe. Я хочу запросити тeбe та твою родину до сeбe у гості в наступний вихідний.
—О, ми обов'язково прийдeмо! Щоб тобі самому в хаті нe сиділося.
—Буду дужe чeкати! Бувай, внучe!
—Бувай, дідусю!