Прочитайте речення й розставте в них розділові знаки. 1. Хороша квітка та гострий шипок. 2. Весна багата на квітки а осінь на сніпки. 3. Капуста гарна та качан гнилий. 4. І грушок не хочу і на дерево не полізу. 5. Або розумне казати або зовсім мовчати. 6. Повітря тремтить від спеки й у срібнім мареві танцюють далекі тополі. 7. Тихо-мирно спала зграя лебедина і даремно лебідь звав будив її. 8. Дівчина троянди поливала і кудись котилась хмар навала і сміялась осінь за вікном. 9. Скільки людей і які вони різні!

​

Я думаю, що є багато чудових народів-патриотів своєї держави, але для мене українці - справжні герої. На долю жодного не випало стільки випробуваннь, як українському. Вони витримали утиски зі сторони влади, заборону рідної мови, культури, репресії, утиски. Але перемогли! Це підтверджує героїзм, волю до перемоги, могутність та патріотизм цього народу. 
Вони не дивлячись ні на що, зберегли порядність, честь та гідність. Чи можна сказати, що вони люблять свою батьківщину? Так. Вони гинули за неї, свідомо йшли на арешти та вільну смерть.  

Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз Забрьощенка вже й сам Забрьоха.Батько-бо його, старий Улас, був собi скупенький, i коли, було, Микита, як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило".
От як вицiдили вони самотужки глек слив’янки, а далi i тернiвки покуштували чи трохи, прибiгла й наша Олена з поля. Смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже знаємо.