Прочитайте речення й виконайте завдання. 1. На небі сонце-серед нив я (М. Коцюбинський). 2. Вишня губить листя на причілку хати, журавель колодязний трубить у мерзлу синь (В. Бровко). 3. Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів). 4. Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра). 5. Сонце гріє, вітер віє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко). 6. Людство не усвідомить себе як єдине ціле — не буде йому добра (0. Гончар). А. Випишіть спочатку безсполучникові складні речення з однорідними частинами, а потім неоднорідними. Б. Підкресліть граматичні основи виписаних речень.​

От, павло, ми з тобою молодці! виступили як требе! краще за всіх.  - звісно, кращі. чи ти бачив, щоб хтось грав краще нас?   - ні.  - я теж. але головне те які відчуття я отримав. серце моє мліло коли виходив на публіку. яка ж велика зала. не помічав раніше йього. а тепер коли   - так, так у мене це саме. мені, навіть, страшно трохи було. а якби забув що! стидно було б потім євгенії олексіївні в очі дивитися.  - і з цим згоден. та таки впоралися ми з тобою.  - от у мене зараз відчуття немов щрсь таке велике здійснив.   - а в мене ніби я весь страх там залишив і чекає він мене там, та нічого все вже позаду.  - так. це точно. 

Подвоєння приголосних утворюється:

1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і пост­фікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, пере­нісся; міськком, юннат.

2. У прикметниках на -?енн(ий), -?анн(ий) (-?янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.

3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.

Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:

1. В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.

Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.

2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).

3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.

Якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.

4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.

5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.