Прочитайте речення. Замініть, де можливо, безособові речення особовими, порівняйте вираження головних членів у них. 1. Заморосило осінь у сльозу (Л. Костенко). 2.Заграли знову труби до походу, війнуло громом з Тясмина-ріки (Л. Костенко). 3. Скасовано угоду (Л. Костенко). 4. Швидко розвиднілося (Леся Українка). 5. Нанесло гори піску (Н. Рибак). 6. На сизих луках скошено отаву, і літо буйно в береги ввійшло (М. Рильський). 7. Йому так гарно, та смачно світом дрімається (Панас Мирний). 8. Пахло чебрецем, свіжою травою (А. Шиян). 9. Чудово, просторо, радісно на при-деснянських луках (Ю. Збанацький). 10. Куди не глянь — скрізь розвернулося, зацвіло цвітом (Панас Мирний). 11. Стахові стало враз дуже шкода товариша (Ю. Смолич). 12. В селі оголошено воєнний стан (В. Козаченко). 13. У Пилипка аж похолонуло в грудях (А. Головко). 14. Дихалося вільно, йшлося по землі легко (Ю. Збанацький). 15. Сьогодні чогось не спалося хлопцеві (М. Стельмах). 16. Пройдено багато сіл, містечок, хуторів (А. Шиян).
Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.
Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !
Объяснение:
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.