Прочитайте текст уголос. Визначте його тип і стиль мовлення. Які природні об'єкти названо в тексті?
ПРИРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ
Символами країни, народу можуть бути
природні об'єкти.
Для українців найвизначнішим націо-
нальним символом 3-посеред природних
об'єктів є Дніпро-Славутич. Він тече через
усю Україну й через усю її історію. Його
оспівано в численних піснях, думах та
легендах. Дніпро національна гордість,
слава України.
Наша земля дуже багата на природні
об'єкти, їх любить і шанує український
народ. Наприклад, гора Говерла височіє в
Карпатах, а знають її в усій державі.
Говерла є найвищою точкою на території
України, висота гори становить 2061 метр.
Фактично частиною міста Запоріжжя
нині став острів Хортиця, а це дорогий
І. Шутев. Говерла
серцю кожного українця символ історії
козацтва. Завдяки своєму стратегічному розташуванню Хортиця відіграла
важливу роль у боротьбі нашого народу проти іноземних поневолювачів
(3 посібника).
II. Виконайте завдання до тексту.
1. Знайдіть однорідні члени речення, поясніть наявність чи відсутність Коми між ними.
2. Визначте, які речення є простими, а які — складними. Чи є коми між частинами
складних речень?
3. Знайдіть і зачитайте виразно речення зі вставним словом. Як це слово відокрем-
лено на письмі?
4. З'ясуйте, які речення за метою висловлювання вжито в тексті (розповідні, пи-
тальні чи спонукальні).
5. Перекажіть усно прочитане.
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Объяснение:
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.