Прочитайте текст. Виберіть правильну відповідь на запитання до тексту.

ШЕВЧЕНКО-ХУДОЖНИК

Першими вчителями Тараса Шевченка були, як знаемо із його спогадів, сільські дяки, здебільшого п'яниці та хіроман ти. Та вже на п'ятнадцятому році життя Шевченко потрапляе до майстерні Віленського університету Рустема, а згодом - до варшавського маляра-портретиста Лампі. Вони прилучили його до рисування античних статуй і барельєфів. У 1830 році, потрапивши у Петербурзі до цехового майстра Ширяева, він не раз забігав до Літнього саду, щоб змалювати там паркові деко ративні скульптури. Та потяг до античності і щасливий випа док дали Шевченкові змогу познайомитися з художником-зем ляком Сошенком, який зробив усе, що було в його силах, щоб урятувати молодий талант від загибелі. Гіпсовий клас академ художеств, перші відомості з анатомії й перспективи - оце ета пи малярської освіти Тараса, які забезпечив йому Сошенко щедо викупу з кріпацтва. Написана у цей час Шевченком картина Едіп в Афінах вразила іменитих художників й одразу вирі шила справу порятунку молодого кріпака для мистецтва. 3 квітня 1838 року - дня викупу на волю - i до 1854 ро

ку ним опікується Карл Брюллов, художник відомий не лише в Росії, а й у всій Європі. Навчаючись в Академії, Тарас пише ряд картин, за які дістає срібні медалі тільки тому, що золоті не присвоюють художникам подлого сословия, тобто тим, що походять з простонароддя, тим паче з кріпаків. Його кар тини •Борець», .Хлопчик, що ділиться хлібом з собакою», •Циганка» мають окреслений стиль романтизованого побуту. Для прожитку молодий художник ілюструе тогочасні видання.

Не без впливу українського маляра Штернберга зароджуєть ся замисел створити тритомний альбом рисунків Живописна Україна», «Судна Рада», «Дари в Чигирині», «Старости», «У Киевi>, •Видубецький монастир - ці п'ять картин дають нам уявлення про зміст і характер нереалізованого цілого.

У червні 1848 року Шевченка заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, яке ставило своєю метою просвіту українського народу. Десять літ заслання із заборо ною писати й малювати відірвали Тараса Григоровича від улю бленого мистецтва. Але повернувшись у червні 1857 року із за слання, він одразу береться до праці і створює цикл повчально проповідницьких ілюстрацій на тему «Блудного сина». Його захоплює гравюра. Як завжди, освоїв її самотужки. І скоро за гравюрні копії Рембрандта Притча про виноград та Соколова «В шинку» дістає титул академіка гравірування на міді..

До кінця життя (10 березня 1861 року) він не покидав ма лярства. Історично-побутові картини, портрети, гравюри - ось творчий доробок останніх років. Малярство Шевченка було кла сичним доповненням його поетичної творчості (3 кн. «Історія української культури).

1. Першими вчителями Шевченка були:

а) сільські вчителі, священики, дяки; б) сiльськi дяки, маляр, батьки;

в) сільські дяки, хіроманти, малярі-п'янички; г) професори, художники, майстри пензля

2. До рисування античних статуй він прилучився:

а) у Відні;

б) у Вільно:

в) у Польщі:

г) у Києві.

3. Шевченко познайомився із Сошенком:

а) у художника Брюллова; б) у літньому саду;

В) в Академии художеств; г) у художника Ширяева.
4. Про себе як художника молодий Шевченко засвідчив картиною:

а) -Карл Великий б) Борець";

(Едiп в Афінах»: ООЦиганка.

5. Для прожитку Шевченко заробляе:

а) малюванням лубочних картин:

б) написанням оповідань: а) написанням портретів генералів; (г) ілюстраціями тогочасних видань.

6. Шевченко задумав альбом про Україну назвати:

a) -Мальовнича Украiна»;

б) Живописна Україна»;

в) «Краса України»; г) «Старовинна Україна».

7. Замисел художника не був реалізований через:

а) хворобу; ( б) арешт:

в) вiд'iзд:

г) побутові причини.

8. Шевченко повернувся із заслання у:

а) 1856 р.: 6) 1857 p.;

в) 1858 р.; г) 1859 р.

9. Після заслання художник захопився:

а) різьбою по дереву; (б) гравюрою:

в) малюванням портретів;

г) поезією

10. Гравірування Шевченко навчився:

а) у Брюллова:

б) у Сошенка;

в) самотужки;

г) у Штернберга.

11. Визначте тему й основну думку тексту.

12. На скільки частин можна поділити текст?​

ответ:Люди часто думають i говорять про те, що таке особистiсть. Це завжди

цiкаво й завжди хвилює, адже всi ми люди й живемо серед людей.

Так, у всiх рiзнi професiï, заняття й посади, усi виконують

неоднаковi завдання. Але ким би хто з нас не був, вiн, насамперед,

особистiсть, а вже потiм носiй якоï-небудь суспiльноï

функцiï. Що таке особистiсть? У чому проявляються ïï

якостi?

Бути особистiстю — значить зберiгати здатнiсть

орiєнтуватися в рiзноманiттi знань i ситуацiй i вiдповiдати за

свiй вибiр, зберiгати своє неповторне я. Чим богаче мир i чим

складнiше життєвi ситуацiï, тим актуальнiше проблема волi

вибору власноï життєвоï позицiï. Зберегти свою

неповторнiсть, залишитися самим собою навiть у самих складних умовах

людин може, тiльки залишаючись особистiстю

Вiльно i невимушено почуває себе в сучасному життi той, хто

постiйно вчиться орiєнтуватися в нiй, обирати для себе цiнностi,

що вiдповiдають особистим здатностям i схильностям i не суперечним

правилам людського спiлкування. Людина має величезнi можливостi

для сприйняття культурних i духовних цiнностей i для власного

самовдосконалення. Щоб стати особистiстю, кожна людина повинен постiйно

розвиватися, займатися самовихованням. I кожний це знає й

намагається розiбратися в собi, зрозумiти себе, осягти себе,

осягти свiй внутрiшнiй мир. Ми намагаємося зiставляти себе з

навколишнiми, спiввiдносити особисте життя iз суспiльноï, свiй

iнтерес до миру з iнтересом його до себе, щоб вiдповiсти на головнi з

головних питань: який я? як i для чого я живу? чи всi я вiдкрив у собi?

Кожна людина сам повинен себе виховувати. Нiхто не прийде й не

скасує в ньому недоброзичливiсть, заздрiсть, лицемiрство,

жадiбнiсть, страх перед вiдповiдальнiстю, непоряднiсть Головним у

духовнiй культурi особистостi можна вважати активне, творче вiдношення

до життя: природi, суспiльству, iншим людям, собi самому. Нам, що

вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна

бути зведена тiльки до начитаностi, ерудицiï, хоча й це дуже важливо-

Культуру людини неважко оцiнити. Опанувати культурою може тiльки

дiяльна, активна людина, що вiдкрила для себе всього ïï

багатства. Мистецтво й лiтература , традицiï й звичаï дуже

повчальнi i ïхнє знання полегшує життя

Але є ознака духовноï культури особистостi, що дуже важливий,

— готовнiсть людини до самовiддачi й самопожертви. Турбота про

людей i прагнення до м повиннi стати не тiльки добрими

словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрiбно

формувати й розвивати в собi кращi якостi й переборювати тi, що

заважають розкриттю особистостi, ïï самоствердженню в

колективi. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи — це

воля не дотримуватися встановлених у суспiльствi законiв, порядку. Але

таке поводження замiсть користi приносить тiльки шкода, причому

страждає не тiльки сама людина, але й навколишнi його люди

У життi всяке буває. Закривати ока на ïï труднощi,

випробування, тяготи не можна. Кожному з нас доводиться

разочаровиваться, страждати, зневiрятися в себе, мучитися каяттями

совiстi, бути винуватим i бути без причини скривдженим. Але потрiбно

навчитися переборювати бiль вiд образ i несправедливостi й виносити з

пережитий урок. У подоланнi труднощiв загартовується характер,

здобувається життєвий досвiд. Якщо людина всiм цим

опанує, вiн зумiє правильно вибрати життєву позицiю,

буде вiдрiзняти головне вiд другорядного, виховає в собi силу волi

Нiколи не потрiбно забувати про неминущi цiнностi. А ще дуже важливо

навчитися вимогливостi до себе, вiдданостi справi, проходженню боргу,

вiрностi дружбi й протистоянню злу, повазi до старшого й служiнню

своïй краïнi. Щоб стати особистiстю, кожному необхiдно уважно

вдивлятися в себе й у життя. Дуже важливо виховати в собi єднiсть

слова й справи, не забувати, що будь-яка ситуацiя — це

своєрiдна школа поводження в житті.

Объяснение:

Я вважаю , що не кожну людину можна назвати особистістю. По - перше, людина яка не має своєї думки , не можна назвати особистістю. Якщо людина завжди з усім погоджується , не маючи своєї думки , це дуже погано. По друге , особистість поважає людей , що її оточують. Неважливо, добре чи погано людина відноситься до тебе , але ти повинен мати стриманість , щодо цієї людини. Також це залежить від рівня вихованості. Навіть якщо тобі неприємно спілкуватися з нею , будь ввічливим. Отже , кожна людина обирає бути їй особистістю чи ні , це вже діло кожної людини.