Прочитайте текст. Випишіть речення з одним головним членом речення. Підкресліть усі граматичні основи.

Теплий вечір. Сіло за гору сонечко. Навколо тихо-тихо. Коли це з-за лісу лунає тривожний крик: курли, курли... Високо в небі летять лебеді. Чого кричать так тривожно? Здається, вони щось забирають із рідної землі. Пригадалася мені казка, що її розповідала бабуся: коли відлітають лебеді, вони своїми крильми сіють на землі печаль... А коли лебеді повертаються з вирію додому, що вони сіють своїми крильми? Радість!

Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору

брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І

добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не

плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -

але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од

берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.

Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -

побачиш більше світу. (Нар. творчість)

8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро

обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)

1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була

обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної

піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися

із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !