Прочитайте текст. визначте стиль мовлення, стильові ознаки. складнопідрядне речення на відміну від складносурядних речень у складнопідрядних частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а друга — підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй: поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (леся українка). отже, речення, яке складається з двох або більше простих речень, що поєднані підрядним зв’язком у єдине ціле за сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, називають складнопідрядним. головною частиною складнопідрядного речення є та, від якої ми ставимо запитання до підрядної частини. залежно від того, яке запитання можна поставити від головної частини до підрядної, виділяють такі типи складнопідрядних речень: з’ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети дії, міри і ступеня, допустові, наслідкові). наприклад: ті, що в будинках розкішних живуть, нам не в недолі (г. ); чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (о. довженко). у складнопідрядних реченнях порядок частин переважно фіксований (закріплений) — у реченнях з підрядними з’ясувальними, означальними, наслідковими, причиновими. якщо ж порядок частин нефіксований, то його функція зв’язана з будовою складнопідрядного речення: розташування частин зумовлене ситуацією мовлення, комунікативним завданням і виражає актуальне членування речення: учителеві потрібні роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки (в. сухомлинський) (з підручника української мови, 195 слів). які головні ідеї можна виокремити? складіть тези цього тексту.
Птахи полетіли на південь, для того, щоб там перезимувати.
Діти побігли під парасольку для того, щоб не промокнути від дощу.
Я одягнув теплу куртку для того, щоб не застудитися.
Я сховав бутерброд у кишені для того, щоб віддати знайомому собаці.
Ми лягли спати раніше для того, щоб раніше прокинутися вранці.
Чоловік розпалив багаття для того, щоб висушити промоклий одяг.
Дівчинка увімкнула електровентилятор для того, щоб охолодити повітря в кімнаті.
Будинок збудували таким великим для того, щоб помістилася вся родина.
Налили води в маленьку ванночку для того, щоб скупати дитину.
Посадили квіти для того, щоб вони милували око влітку.
Закінчивши денні справи, закривши задачник і зошит, поклавши собі на коліна кішку, потягнешся рукою до книги, щоб перенестися в інші світи. Разом з капітанами ти відправишся в невідомі далекі країни, або в печери і підземні озера, або на неіснуючі планети у пошуках пригод, або з водолазами у пошуках Атлантиди.
Книги переносять своїх читачів в найрізноманітніші місця і епохи, недоступні літакам і потягам.
Перед тобою проходять чужі долі, чужі радощі і чуже горе, ти горюєш і радієш разом з героями, занурюючись в чарівні казки або веселу повість. Буває, відкривши книгу десь на середині, вже не можеш відірватися і дочитуєш все до кінця, боячись втратити хоч би рядок.
Закриваються очі і злипаються вії, але ти пливеш по цьому морю рядків : ну ще трохи, ну ось тільки дізнатися б, куди насправді привела Дон Кихота ця дорога? Чи переміг Ахілл Гектора?
Уявімо на хвилину, що немає на світі книг : немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайка, Гаррі Поттера, Чипполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним.
Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руиса Сафона в його фантастичному романі "Тінь вітру" . Батько, згідно традиції, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це щось подібне до складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Вибрана книга уразила Даниеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.
Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, учать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки - як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, старовини і далекого майбутнього.