Прочитайте текст . визначте тип 1 стиль мовлення , що предметом опису у ви- словлюванн | ? чи доводилося вам виготовляти писанку або ж за цено роботою ?
Не дочекавшися матері, діти заснули абиде. Аби де ти не був, завжди повертайся до рідного дому. Купи собі курку, гуску, абощо... - Хлопці, ви не курите? - Ні, або що? Коли позичав – знаю, а коли віддам – хтозна! Хто зна мої проблеми, Хто зна мої думки, Хто зна, наскільки швидко летять мої роки? Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!.. А як же важко було працювати селянам! Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Чи мало літ пройшло, чи багато - вернулася дівчина додому.
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Аби де ти не був, завжди повертайся до рідного дому.
Купи собі курку, гуску, абощо...
- Хлопці, ви не курите? - Ні, або що?
Коли позичав – знаю, а коли віддам – хтозна!
Хто зна мої проблеми, Хто зна мої думки, Хто зна, наскільки швидко летять мої роки?
Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!..
А як же важко було працювати селянам!
Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло.
Чи мало літ пройшло, чи багато - вернулася дівчина додому.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.