Прочитайте текст, визначте в ньому «дане», поширте текст «новим», запишіть. Приходила весна. Сніг почав танути. З'являється трава. Повертаються з вирію птахи. Сонце пригріває. Земля оживає.​

Любов це злиття двох начал: жіночого і чоловічого. Це почуття ми бережемо, як найдорожче, що у нас є. Кожен день це почуття росте, розвивається. Мріючи про любові чоловіки, бояться її. Відповідаючи на питання що таке любов , чоловіки називають це світле почуття сексом, як би захищаючи себе від душевного болю. Люди, ніколи не любили, заздрять іншим, вони злим словом, грубістю, плітками намагаються вбити це почуття. Тільки зародилася Любов це сльози і щастя, це захоплення в очах, безсонні ночі, мрії. Закохана людина наділяє улюбленого найкращими якостями, недоліки він просто не бачить. Ви ніколи не замислювалися, чому багато хто з нас закохуються в школі у своїх вчителів, ораторів, відомих людей. Ви ніби відкривається вікно у світ, повний секретів і таємниць. Ви починаєте усвідомлювати що таке любов.

Кохання - це здатність жертвувати заради коханого всім, у тому числі собою.

 Кохання - це вміння ставитися до коханої людини без керування нею й без використання її для своїх бажань.

З першого дня життя людини – поруч мати. Вона доглядає, годує і допомагає пізнавати світ своїй дитині. Вона навчає цінувати це життя таким, яким воно є, бачити радощі і прикрощі, прагнути завжди до чогось кращого.

Протягом життя, щоб не сталося, мати завжди буде поряд, завжди вислухає та до Мати радіє нашим перемогам та співчуває невдачам. Матір може дати розумні поради і до вирішити усі наші проблеми, саме вона захистить та застереже від невірних кроків та вчинків. Бо, коли не маєш достатнього життєвого досвіду, дуже легко помилитися, оступитися і піти не тією стежкою.

Кожна мати прагне вберегти своє дитя від життєвих турбот. Материнська любов здатна подолати будь-яку відстань. І, де б ми не були, мама завжди знайде б до

Немає жодного письменника, який би не посвятив свого твору матері. Це «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, оповідання «Мати» Олександра Довженко...

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 

Ти водила мене у поля край села, 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала. 

Та не тільки мати поета «недоспала ночей», не тільки вона «в дорогу далеку…на зорі проводжала». Багато матерів, проводжаючи дітей у далеку дорогу, бажали їм щастя та добробуту, молилися за них щохвилини та завжди чекали додому.

Вирушаючи у велике життя, обов'язково треба подякувати своїй матусі за все, що вона для тебе зробила. Адже саме мати є зіркою, яка освітить твій шлях у темряві великого світу. І коли ти, дорослий і сильний, видерешся на вершину, не забудь про найріднішу людину, бо саме завдяки їй ти і став таким, яким ти є.