Прочитайте уривок з новели «Купив хату» І. Горового та випишіть усі фразеологізми,пояснити лексичне значення. КУПИВ ХАТУ
Учора купив хату-глинянку. Кожен куток оглядаю. А тут уже й двері із самого ранку не зачиняються — одвідини за одвідинами. Не забарилася й сусідка Талька.
— А хазяїн уже й новиною милується? — питає.
У всяке діло суне кирпатого носа. Хто б яку хату не купив у селі — вона перша оглядачка.
— Думаю жити в ній, — відповідаю.
Талька зніяковіло:
— Хотіла й собі купити, та хіба за городянами поспі¬єш. Як сороки на здобич злітаються у село.
Аж розбігаються заздрісні очі. Хто ж їй забороняв ма¬ти швидші ноги за мене?
Досиділася (під боком живе) — сама й винувата.
— Де ви тоді були, коли продавалася? Могли б домо¬витися з чоловіком.
Талька зашарілася:
— Хіба не закрутишся біля хазяйства. Буває, не зна¬єш, що в селі робиться.
Куті меду передає.

     Скласти текст про співочу пір'їнку пропоную так:
     Кожна людина має особистий неповторний талант. Хтось гарно співає, хтось дуже реалістично малює, хтось випилює надзвичайні фігурки з дерева, а хтось вміє смачно готувати. Безперчно, кожен має сферу, у якій може похвалитись своїми вміннями. На мою думку, ці таланти просто ще не віднайдені. Якщо краще пошукати, то вони обов'язково знайдуться! Моя співоча пір'їнка - це кулінарія. Здавалося б, що кожна людина вміє готувати їсти.. Але я цим цікавлюсь по-справжньому. Найбільше я люблю готувати десерти. Я вже навчився пекти шарлотку, брауні та слоїки. Цей талант в мене прокинувся не одразу. Але зараз я щасливий, що маю улюблену справу. Тож, якщо ви досі вважаєте себе безталанними, просто краще пошукайте власну співочу пір'їнку!

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає... чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір'їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір'їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету. Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір'їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір'їнки немає. Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір'їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір'їнка заспівала. Почув Стрепет спів своєї пір'їнки, прилетів до хлопчика й просить: — Хлопчику, віддай мою співучу пір'їнку. Я не можу жити без пісні. Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір'їнку. Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір'їнка. Нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає ».