Прочитайте уривок. Знайдіть і позначте особові й безособові дієслова. Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкі, неповторні го-
дини. Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова
чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у
великі й важкі часи. Хотілося би вишити слова, мов червоні квіти на холодних рушниках, і розвішати
рушники в кожній хатині ​

Дельфіни - одні з найзагадковіших й найунікальніших тварин на нашій планеті Інтелект цих морських мешканців вважають настільки високим, що їх називають «людьми моря». Учені стверджують, що дельфіни розумніші й кмітли­віші, ніж усі інші тварини Дельфіни плавають винятково швидко, часто можна помітити зграйки дельфінів, які супро­воджують пароплави й кораблі Дельфіни, як і всі китоподібні, дихають повітрям, періо­дично з’являючись над поверхнею води, щоб вдихнути пові­тря через єдину видозмінену ніздрю - дихало, розташоване на тімені . Харчуються переважно рибою й кальмарами, хоча де­які види надають перевагу креветкам та іншим ракоподібним, наприклад, косатки поїдають морських черепах, водних ссав­ців і птахів Після періоду вагітності, що становить, залежно від виду, від дванадцяти до шістнадцяти місяців, народжується єдине дитинча Мати вигодовує його під водою своїм молоком не менше ніж півроку, а іноді до двох років Починає відлучати від материнського молока через шість-вісімнадцять місяців Максимальна тривалість життя дельфіна - двадцять-двадцять п’ять років Дельфіни живуть зграями . Вони завжди допомагають один одному й ніколи не кидають родичів у біді Ці високорозвинені морські тварини дуже схожі на людей і здатні на самопо­жертву Якщо вони з берега чують звуки, схожі на дельфіно­вий крик про до кидаються на суходіл, гинучи при цьому Більшості дельфінових властива широка амплітуда звуків . По-перше, це імпульсні сигнали двох основних типів: ехолокаційні й ті, що виражають емоційний стан По-друге, дель­фіни видають монотональні звуки, що нагадують свист . У дельфінів деяких видів його частота індивідуальна й вико­ристовується для розпізнавання один одного членами зграї Крім цього, гучність і періодичність свисту передають емоцій­ний стан дельфіна Довгий час учених у глухий кут ставило питання про те, як дельфіни сплять Адже в морі можна легко потонути або стати жертвою нападу небезпечних хижаків Однак тепер з’ясувалося, що сон дельфінів не схожий на сон звичайних тварин Під час сну одна півкуля мозку дельфіна відпочиває, а друга - не спить Таким чином, дельфін завжди контролює ситуацію і в той же час отримує повноцінний відпочинок Дельфін і людина фізіологічно дуже схожі між собою В обох чотирикамерне серце, дихають легенями, вага мозку приблизно однакова І люди, і дельфіни - теплокровні істоти, і навіть розміри тіла приблизно рівні Дельфін досягає в до­вжину півтора-два метри . Людина орієнтовно має теж такий зріст Існує версія, що колись у далекому-далекому минулому в дельфіна й людини був спільний пращур У ході еволюції дельфіни залишилися у водному просторі, а людина вийшла на суходіл, втративши деякі унікальні здібності Доброзичливе ставлення дельфінів до людини - досі не з’ясоване явище . Складається таке враження, що дельфіни вважають нас за своїх родичів Вони щиро радіють зустрічі з людиною, вітають стрибками з води, абсолютно не бояться нас Дельфін, який рятує своїх родичів часто ціною власного життя, так само поспішає на до й людині Зафіксовано багато випадків, коли ця розумна істота витягує на берег лю­дину, яка потопає, рятує від смертельно небезпечної акули, показує дорогу морякам, що заблукали

Серцю кожного з нас дороге Свято Перемоги. Доріг пам'яттю про тих, хто ціною свого життя відстоював свободу. Ми повинні завжди пам'ятати про людей, що віддали свої життя за свободу і світле майбутнє нашої країни. Безсмертний подвиг тих, хто боровся і переміг фашизм. Пам'ять про їх подвиг вічно житиме в наших серцях і нашій літературі. Ми повинні знати, якою ціною було завойовано наше щастя. Знати і пам'ятати про тих майже зовсім дівчатках з повісті Бориса Васильєва «А зорі тут тихі», які сміливо дивилися смерті в очі, захищаючи свою Батьківщину. Хіба ним, таким крихким, ніжним, носити чоловічі чоботи або тримати в руках автомати? Звичайно, немає.
Але вони сміливо пішли назустріч фашистським головорізам, щоб не дати ворогам можливості пройти. Вони виконали свій борг перед Батьківщиною. Особливо мене захоплює подвиг Жени Комельковой. Щоб дати можливість Васкову надати до Ріті, вона відводить німців від того місця, де лежить її подруга. Вона б'ється з фашистами до останнього. Женя була прекрасна і в житті і в смерті. Фашисти, роздивляючись убиту, звичайно ж, не змогли зрозуміти, чому ця красива дівчина пішла битися з ними. Смерть не владна над такими людьми, тому що ціною свій життя вони відстоювали свободу, правду.
Безсмертний і подвиг тих солдатів, які захищали Сталінград. Про цих героїв розповідає нам Ю. Бондарев в романі «Гарячий сніг». Розуміючи, яке значення має Сталінград для нашої країни, генерал Бессонов дає наказ: «Стояти і про смерть забути. Вибивати танки. Битися до останньої крові»! І солдати виконали наказ. У живих залишилися тільки чотири артилеристи і два кулеметники. Бессонов, обходячи позиції після бою, плакав, не соромлячись; плакав через те, що радянські воїни вистояли, не пустили фашистські танки в Сталінград. Битва була жахлива, але вони все-таки перемогли. Горіло усе: і танки, і люди, здавалося навіть, що горить сніг. Ці люди загинули, прекрасно розуміючи, що вони віддають свої життя в ім'я свободи, в ім'я майбутніх щасливих поколінь.