► Прочитайте вірш Д. Білоуса. Про яку морфологічну норму тут ідеться? Випишіть іменники, ужиті в кличному відмінку. Позначте закінчення. Визначте відміни. Пригадайте відповідні правила. Слова покличні — прості і величні
В джерелах слова — душі криниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,
А рідна мова — як чарівниця.
Краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися — в кличнім простім відмінку:
«Ой не стелися, зелен барвінку...»
Одвертий кличний — немов дитинний,
Музичний, зичний та ще й гостинний.
Звертання щире, душевне, щедре —
Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво —
Наталю, Лесю, а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо —
Чи товариство, а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле —
Моя Вкраїно, кохана земле,
Ти, святий Дніпре, і ти, Дунаю,—
Миліших серцю звертань не знаю.
батьківська хата — це сховище найсокровенніших думок і переживань, місце відпочинку для душі та тіла, повне любові, поваги та затишку. хата дає людині не лише «дах над головою» і захист від фізичної загрози у вигляді стихійних сил, холоду, злочинців тощо, а й уособлює собою місце цілковитого спокою та комфорту в родинному колі.батьківська хата — це все те, згадки про що живуть і будуть вічно жити в наших серцях, символ тепла і надії, місце, де тебе завжди приймуть, заспокоють і вислухають. батьківська хата — це наші корні, наше гніздо, з якого ми починаємо свій довгий і тернистий шлях в світ.
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...