Прочитайте висловлення. Значення терміна національний харак- тер з'ясуйте за Словничком термінів. Який він, національний характер українця? Який його вну- трішній світ, його душевна сутність? Науковці відзначають такі риси українця, як волелюбність, гордість, зневага до нечесності. Українському національному харак- теру притаманні поетичність, душевність, висока духовність. Мандрівників приємно дивувала й дивує ввічливість українців, їхня повага до старших. з інших особливостей національного характеру слід відзначи- ти оптимізм, гумор, любов до жартів і кепкувань. Українець охоче підсміюється і над самим собою, гумор не покидає його в найтяжчі хвилини, допомагає зберегти самовладання. Саме в підлітковому віці людина замислюється над тим, які риси предків, батьків і родичів варто взяти за взірець, із чим зми- ритися, а від чого, можливо, звільнитися (За В. Супруненком).
Як ви вважаєте, які риси національного характеру ви успадкували?
Чи пишаєтеся ними? Можливо, щось хотіли бу собі виправити? Чому?
Чи є синонімами виділені слова? Звіртеся із Тлумачний словничком.
Чи є висловлення текстом? Поясніть, чому ви так, вважаєте.
Назвіть основні ознаки тексту. Звіртеся з поданим нижче правилом.
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
...Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну...
В. Сосюра
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній Україні.
Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави.
Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів!
Батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувала у світі.
Батьківщина - це все, що мене оточує: і небо, і зорі; ліси і поля; люди, які поруч зі мною в радості чи смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди.
Нехай рідна земля пошле нам силу для життя. Подивімося на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полинемо аж до сонця і зірок і поглянемо на трепетну Землю, - і тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це Україна, співуча рідна моя земля.