Прочитайте висловлення. Значення терміна національний харак- тер з'ясуйте за Словничком термінів. Який він, національний характер українця? Який його вну- трішній світ, його душевна сутність? Науковці відзначають такі риси українця, як волелюбність, гордість, зневага до нечесності. Українському національному харак- теру притаманні поетичність, душевність, висока духовність. Мандрівників приємно дивувала й дивує ввічливість українців, їхня повага до старших. з інших особливостей національного характеру слід відзначи- ти оптимізм, гумор, любов до жартів і кепкувань. Українець охоче підсміюється і над самим собою, гумор не покидає його в найтяжчі хвилини, допомагає зберегти самовладання. Саме в підлітковому віці людина замислюється над тим, які риси предків, батьків і родичів варто взяти за взірець, із чим зми- ритися, а від чого, можливо, звільнитися (За В. Супруненком).
Як ви вважаєте, які риси національного характеру ви успадкували?
Чи пишаєтеся ними? Можливо, щось хотіли бу собі виправити? Чому?
Чи є синонімами виділені слова? Звіртеся із Тлумачний словничком.
Чи є висловлення текстом? Поясніть, чому ви так, вважаєте.
Назвіть основні ознаки тексту. Звіртеся з поданим нижче правилом.
Байдужість — це страшне лихо сьогодення. В сучасному світі проблема відчуження та збайдужіння постала дуже гостро. Люди все частіше не звертають увагу на чужий біль та страждання. Вони не хочуть нікому допомагати, майже не беруть на себе ініціативу чи відповідальність. Така поведінка, на жаль, стає нормою.
Які ж наслідки такої поведінки? Байдужість вбиває душу людини. Вона втрачає можливість співчувати, бути доброю та милосердною. А скільки людей гине щодня лише через те, що ніхто не захотів до Скільки страшних історій чуємо?
Варто також розуміти, що кожен з нас може зіткнутись з людською байдужістю. І коли нам буде вкрай необхідна до ніхто не протягне руку в скрутну хвилину.
Тому варто пам'ятати, що іноді від нашої поведінки може залежати чиєсь життя і наша до може врятувати людину. Не будьмо байдужими! І, можливо, світ стане кращим!
Мамині руки – це найтепліші, найніжніші руки на землі. Так я думаю про руки своєї мами. Мабуть, кожна дитина буде за мною згодна. Всі люблять своїх матерів, а я свою люблю найбільше.
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.