Прокоментувати розділові знаки, охарактеризувати головні члени речення.
Ну, не пустити погрітися — гріх (Є. Гуцало). Мати ненавиділа діда і вважала його за чорнокнижника (О. Довженко). Ми не вірили матері і захищали діда від її нападів, бо псалтир
всередині був не чорний, а білий, а товста шкіряна палітурка — коричнева, як гречаний
мед (О. Довженко). Один був інженер, один (що вже й зовсім незвично) — поет, один—
лікар, четвертий — Отава (П. Загребельний). Набити руку — це не означає побити руки
(Григір Тютюнник). Я співець степів широких, краю вільного співець (Г. Чупринка). Любов
до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова (В. Сухомлинський). Я такий молодий, повний юними днями (П. Карманський). Листопад утопив краєвиди у розтоплену
золотом синь (Є. Маланюк).
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.