Інколи ми робимо такі речі, які псують майбутнє нам і нашій планеті. Багато хто не задумувався: "Що я зможу залишити нащадкам? Чим я до нашім дітям, країні, планеті?". Якщо ви, наприклад, викинете папірець з цукерки чи іншої їжі — Ви першим ділом до нашій країні. Також багато хто не дооцінює працю двірників, прибиральниць. Вони допомагають нам жити в чистоті, і таким чином розвивають нашу країну. Тому, якщо навіть поприбирати на вулиці — ви уже до нашій країні, і врятуєте в майбутньому чисте повітря та красоту!
Я вважаю, що оберігати планету, екологічно використовувати ресурси- це є основним обов`язком перед нашою планетою.
У нашому житті охорона природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану навколишнього середовища стає дедалі очевиднішою, і коли йдеться про охорону природи, то мають на увазі не тільки рослинний і тваринний світ, а й процеси, то відбуваються в кругообігу енергії, води, вуглецю тощо, зміни в атмосфері, гідросфері, грунті, в організмі людини.
Господарська діяльність людини змінює ландшафти, порушує зв'язки в природі, що встановлювалися протягом мільйонів років. І природа часто не в змозі відновити порушену рівновагу.
Заради прибутків ліси упродовж тривалого часу хижацьки винищувались. Як наслідок цього почали дедалі частіше траплятися згубні посухи, зменшувалася кількість води в річках, відбувалося їх замулювання.
У Південній Африці знищували гіпопотамів, щоб вони не руйнували .берегів річок, а внаслідок цього в річках стало менше риби. Гіпопотами удобрювали дно річок, сприяючи розвиткові дрібних організмів, якими живилася риба. Коли цих організмів поменшало, стало менше і риби - їй не вистачало корму. Після, припинення полювання становище змінилося на краще - риби в річках побільшало.
Є такий простий, відомий усім вислів - «квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їхня прихильність, любов до природи справді творять чудеса.
Людина завжди залежатиме від природи, бо являє собою не віддільну від неї частку. Минули ті часи, коли людина, втручаючись у природу, не ризикувала завдати їй непоправної шкоди.
Тепер, у період бурхливого розвитку науки і техніки, для блага самої ж людини необхідно, щоб її взаємодія з природою відбувалася в розумних межах.
Інколи ми робимо такі речі, які псують майбутнє нам і нашій планеті. Багато хто не задумувався: "Що я зможу залишити нащадкам? Чим я до нашім дітям, країні, планеті?". Якщо ви, наприклад, викинете папірець з цукерки чи іншої їжі — Ви першим ділом до нашій країні. Також багато хто не дооцінює працю двірників, прибиральниць. Вони допомагають нам жити в чистоті, і таким чином розвивають нашу країну. Тому, якщо навіть поприбирати на вулиці — ви уже до нашій країні, і врятуєте в майбутньому чисте повітря та красоту!
Відповідь:
Я вважаю, що оберігати планету, екологічно використовувати ресурси- це є основним обов`язком перед нашою планетою.
У нашому житті охорона природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану навколишнього середовища стає дедалі очевиднішою, і коли йдеться про охорону природи, то мають на увазі не тільки рослинний і тваринний світ, а й процеси, то відбуваються в кругообігу енергії, води, вуглецю тощо, зміни в атмосфері, гідросфері, грунті, в організмі людини.
Господарська діяльність людини змінює ландшафти, порушує зв'язки в природі, що встановлювалися протягом мільйонів років. І природа часто не в змозі відновити порушену рівновагу.
Заради прибутків ліси упродовж тривалого часу хижацьки винищувались. Як наслідок цього почали дедалі частіше траплятися згубні посухи, зменшувалася кількість води в річках, відбувалося їх замулювання.
У Південній Африці знищували гіпопотамів, щоб вони не руйнували .берегів річок, а внаслідок цього в річках стало менше риби. Гіпопотами удобрювали дно річок, сприяючи розвиткові дрібних організмів, якими живилася риба. Коли цих організмів поменшало, стало менше і риби - їй не вистачало корму. Після, припинення полювання становище змінилося на краще - риби в річках побільшало.
Є такий простий, відомий усім вислів - «квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їхня прихильність, любов до природи справді творять чудеса.
Людина завжди залежатиме від природи, бо являє собою не віддільну від неї частку. Минули ті часи, коли людина, втручаючись у природу, не ризикувала завдати їй непоправної шкоди.
Тепер, у період бурхливого розвитку науки і техніки, для блага самої ж людини необхідно, щоб її взаємодія з природою відбувалася в розумних межах.