1.Радіють молодій обнові берези,клени,явори.(Л.Дмитренко). 2.І цвіт,і грім,і град-я серцем спраглим все приємлю,та збережу від граду сад і захищу від грому землю.(Л.Дмитренко). 3.І барвінком,і рутою,і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї.(Т.Шевченко). 4.Часом буває на чужині мені присняться гори сині,ліси зелені,ниви срібні,і люди щирі ,непохлібні,прихильні серцем і свої-присняться іноді мені.(Б.Лепкий). 5.Шосейний шлях пролягав полями через ліски і зарослі,бори,і непролазні хащі.(Ю.Збанацький). 6. У тій пісні чулися гудки заводів,рев машин,і шепоти пшениці.(П.Тичина).
Поряд з чашею стояв дерев яний ідолець:довгоносий, з широким підбо рукиріддям, нахмуреними бровами. на грудях були складені руки, ноги його впиралися в підставку. це був прадавній ідол -Світовид. Нестор помітив, що над віконцем висів гіллястий корень- це оберег дому. Чоловік перехрестився. В душі було відчуття далекого, забутого, але рідного. З пям яті молитвами , книгами витруював все зле( щодо цього речення не впевнена), але до кінця все це знищити йому не вдалося. як не вдається людині зректися свого дитинства, роду... - Бачу, в тебе старі боги й чародійства живуть поруч з іконою, на одній полиці,- мовив Нестор .
- Живуть, не б’ються,- спокійно відказала вона. – Хай усі помагають людям.
2.І цвіт,і грім,і град-я серцем спраглим все приємлю,та збережу від граду сад і захищу від грому землю.(Л.Дмитренко).
3.І барвінком,і рутою,і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї.(Т.Шевченко).
4.Часом буває на чужині мені присняться гори сині,ліси зелені,ниви срібні,і люди щирі ,непохлібні,прихильні серцем і свої-присняться іноді мені.(Б.Лепкий).
5.Шосейний шлях пролягав полями через ліски і зарослі,бори,і непролазні хащі.(Ю.Збанацький).
6. У тій пісні чулися гудки заводів,рев машин,і шепоти пшениці.(П.Тичина).
Чоловік перехрестився. В душі було відчуття далекого, забутого, але рідного. З пям яті молитвами , книгами витруював все зле( щодо цього речення не впевнена), але до кінця все це знищити йому не вдалося. як не вдається людині зректися свого дитинства, роду...
- Бачу, в тебе старі боги й чародійства живуть поруч з іконою, на одній полиці,- мовив Нестор .
- Живуть, не б’ються,- спокійно відказала вона. – Хай усі помагають людям.