Мова є скарбницею нашого народу, мова є однією із складових життя любої людини, мова – це запорука нашого духовного розвитку та духовного розвитку нашого суспільства.
«Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа».
(М. Рильський)
Серед оточуючих нас людей ми зустрічаємо чоловіків і жінок з різним рівнем культури поведінки, культури мови. Ці люди по-різному ставляться до того, як вони розмовляють і до того, як розмовляють з ними. Одні розуміють велике значенні слова у повсякденному житті, тому плекають рідну мову і дбають про неї, невпинно збагачують свій словниковий запас, покращують фразеологію та й взагалі, підвищують свій культурний рівень та рівень спілкування з іншими. Як що послухати таку людину, будь-яка розповідь з її вуст буде звучати як музика – настільки багата, барвиста, пересипана дотепами, прислів’ями і народними приказками його мова. Така мова завжди виблискує, начебто мерехтливі різнокольорові перли. Та є навіть малоосвічені люди, які настільки талановиті, що відчувають слово душею і від природи мають дуже тонке почуття рідної мови. Такі люди, частіше усього – талановиті оповідачі та казкарі.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М. Рильський)
Однак, на превеликий жаль, є досить освічені люди, які зовсім не дбають про рідну мову. Вони розмовляють суржиком, не стежать за чистотою своїх розмов, неохайно та недоречно використовують слова, нехтуючи мовою своїх предків. Такі люди можуть мати декілька вищих освіт, але насправді освіченими людьми їх ніяк не назвеш, як не назвеш їх і культурними. Своїм невважливим ставленням до рідної мови такі люди виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї мови, до свого народу, до оточуючих людей. Крім того, неповага до рідної мови – це неповага до минулого своєї країни, до її сучасного та майбутнього. І таким ставленням люди самі провокують неповажне ставлення з боку своїх нащадків та їх байдужість до себе. Нажаль, таких людей, які не поважають рідну мову, які не вміють користуватися нею, в сучасному суспільстві досить багато. Але вони не є повноцінними членами цього суспільства. Такі люди зовсім не розуміють історичного процесу та значення в цьому процесі мови, без якої будь-який процес взагалі був би просто не можливий.
В багатовіковій історії нашої країни не було жодного видатного письменника чи поета, який би не висловлював любов до рідної мови, який би не покладав на неї великих надій, бо доля нашого народу нерозривна з долею його мови. Тому не слід нехтувати важливістю живого слова, треба добре вивчати рідну мову та постійно підвищувати свій мовний та культурний рівень, бо лише при таких умовах кожен з нас зможе стати повноправним членом сучасного суспільства
Осінь – це не тільки вогкість і холод. Багато що мені подобається в осені. Наприклад, восени перелітні птахи вирушають у вирій. Вишикувавшись в рівні косяки, вони пролітають над нашими головами, а ми проводжаючи їх поглядом, замислюємося, в які ж далекі країни вони направляються. Докучливі влітку комахи і комарі, поховалися. Все навколо змінилося, і по-своєму красиво. Опале з дерев листя, створюють жовто-червоний килим під ногами. Осіння природа, що оточує нас, вражає буйством фарб і різноманітністю. Після перших холодів і дощів, зазвичай на початку вересня, настає бабине літо. Всі його з нетерпінням чекають, не бажаючи прощатися з літнім теплом.
Объяснение:
Мова є скарбницею нашого народу, мова є однією із складових життя любої людини, мова – це запорука нашого духовного розвитку та духовного розвитку нашого суспільства.
«Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа».
(М. Рильський)
Серед оточуючих нас людей ми зустрічаємо чоловіків і жінок з різним рівнем культури поведінки, культури мови. Ці люди по-різному ставляться до того, як вони розмовляють і до того, як розмовляють з ними. Одні розуміють велике значенні слова у повсякденному житті, тому плекають рідну мову і дбають про неї, невпинно збагачують свій словниковий запас, покращують фразеологію та й взагалі, підвищують свій культурний рівень та рівень спілкування з іншими. Як що послухати таку людину, будь-яка розповідь з її вуст буде звучати як музика – настільки багата, барвиста, пересипана дотепами, прислів’ями і народними приказками його мова. Така мова завжди виблискує, начебто мерехтливі різнокольорові перли. Та є навіть малоосвічені люди, які настільки талановиті, що відчувають слово душею і від природи мають дуже тонке почуття рідної мови. Такі люди, частіше усього – талановиті оповідачі та казкарі.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М. Рильський)
Однак, на превеликий жаль, є досить освічені люди, які зовсім не дбають про рідну мову. Вони розмовляють суржиком, не стежать за чистотою своїх розмов, неохайно та недоречно використовують слова, нехтуючи мовою своїх предків. Такі люди можуть мати декілька вищих освіт, але насправді освіченими людьми їх ніяк не назвеш, як не назвеш їх і культурними. Своїм невважливим ставленням до рідної мови такі люди виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї мови, до свого народу, до оточуючих людей. Крім того, неповага до рідної мови – це неповага до минулого своєї країни, до її сучасного та майбутнього. І таким ставленням люди самі провокують неповажне ставлення з боку своїх нащадків та їх байдужість до себе. Нажаль, таких людей, які не поважають рідну мову, які не вміють користуватися нею, в сучасному суспільстві досить багато. Але вони не є повноцінними членами цього суспільства. Такі люди зовсім не розуміють історичного процесу та значення в цьому процесі мови, без якої будь-який процес взагалі був би просто не можливий.
В багатовіковій історії нашої країни не було жодного видатного письменника чи поета, який би не висловлював любов до рідної мови, який би не покладав на неї великих надій, бо доля нашого народу нерозривна з долею його мови. Тому не слід нехтувати важливістю живого слова, треба добре вивчати рідну мову та постійно підвищувати свій мовний та культурний рівень, бо лише при таких умовах кожен з нас зможе стати повноправним членом сучасного суспільства
Не бійтесь заглядати у словник:
Й е пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(М. Рильський)
Джерело: https://znai.com.ua/rechennya-pro-osn-tvr-pro-osn-5-klas-10-rechen/