Відповідь: 1)"Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий козарлюга".
2)Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища.
3)Хмарище було оточене гаями, як хмарами, нагадувало невелику фортецю — з баштою, дубовими воротами, добрим пилом навкруги.
4)"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов заряз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся.
5)Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів... над українцями, за наругу католиків і уніатів над греко—руською вірою".
Зазвичай ми з батьками не проводимо багато часу, але приготування улюбленної страви у нашій сім'і, ніби стародавній ритуал. Картопля по-французьки - мамина корона страва адже саме вона є визітівною карткою нашої родини. Спочатку, я і брат, як завжди, повинні чистити багатсько бульби, бо це, на мій погляд, те - чим батько займатися не бажає. Голова нашої маленької кулінарної династії підготовує м'ясо для страви, мамця намащує його різноманітними спеціями та приправими, а потім ставить до холодильника. Нарізка картоплі ось, що ми зазвичай робимо разом. Кожен з нас бере ніж, починаючи нарізати овоч, мовби на конкурс краси. Інколи Микола та я змагаємося на швидкість.Батько часто сварить нас за це! Викладуючи картоплю на протевень, мама щедро змащує її соусом и гірчиці та майонезу. Наснусне у черзі м'ясо, яке батько файно відбиває і відправляє до купи в бульбу. Брат натирає велечезну тарілки сиру, зазделегідь готуючи "шапку" страві. Викладаю останній шар я, ставлячи заразом картоплю по-французьки в духовку. Цю страви ми готуємо майже кожну неділю. Мені дуже подобається це дійство, бо кожен член родини розповідає свої новини, що відбулися з ним. На мій погляд, роблячи щось разом, ми гуртуємо сім'ю.
Відповідь: 1)"Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий козарлюга".
2)Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища.
3)Хмарище було оточене гаями, як хмарами, нагадувало невелику фортецю — з баштою, дубовими воротами, добрим пилом навкруги.
4)"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов заряз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся.
5)Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів... над українцями, за наругу католиків і уніатів над греко—руською вірою".
Пояснення:нашол
Картопля по-французьки - мамина корона страва адже саме вона є визітівною карткою нашої родини.
Спочатку, я і брат, як завжди, повинні чистити багатсько бульби, бо це, на мій погляд, те - чим батько займатися не бажає. Голова нашої маленької кулінарної династії підготовує м'ясо для страви, мамця намащує його різноманітними спеціями та приправими, а потім ставить до холодильника.
Нарізка картоплі ось, що ми зазвичай робимо разом. Кожен з нас бере ніж, починаючи нарізати овоч, мовби на конкурс краси. Інколи Микола та я змагаємося на швидкість.Батько часто сварить нас за це!
Викладуючи картоплю на протевень, мама щедро змащує її соусом и гірчиці та майонезу. Наснусне у черзі м'ясо, яке батько файно відбиває і відправляє до купи в бульбу. Брат натирає велечезну тарілки сиру, зазделегідь готуючи "шапку" страві. Викладаю останній шар я, ставлячи заразом картоплю по-французьки в духовку.
Цю страви ми готуємо майже кожну неділю. Мені дуже подобається це дійство, бо кожен член родини розповідає свої новини, що відбулися з ним.
На мій погляд, роблячи щось разом, ми гуртуємо сім'ю.