Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Мандруючи до берегів Чорного моря через Кавказ і, ймовірно, Балкани, перші поселенці все ще зберігали ознаки примітивного походження. Вони мали незначного об'єму мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби. Зате ходили випроставшись, а їхні надзвичайно вправні руки вже цілком сформувалися. Близько 40 тис. років до н. е. в середині останнього льодовикового періоду з'явився кроманьйонець (або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна людина. Вона була порівняно високою на зріст, прямоходячою, із значно розвинутими розумовими можливостями. Пристосовуючись до холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні поживи, ці люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небачене розмаїття технічних нововведень, таких як зброя і знаряддя з кременю, риболовні гачки, гарпуни, житла із шкур та кісток.
Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда у Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована на межі XIII–XVIII століть на місці руського городища (Х—ХІІІ). Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1] У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ. Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость. У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2] В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3] 12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4] За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».
вроде вот это
Объяснение:
Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Мандруючи до берегів Чорного моря через Кавказ і, ймовірно, Балкани, перші поселенці все ще зберігали ознаки примітивного походження. Вони мали незначного об'єму мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби. Зате ходили випроставшись, а їхні надзвичайно вправні руки вже цілком сформувалися. Близько 40 тис. років до н. е. в середині останнього льодовикового періоду з'явився кроманьйонець (або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна людина. Вона була порівняно високою на зріст, прямоходячою, із значно розвинутими розумовими можливостями. Пристосовуючись до холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні поживи, ці люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небачене розмаїття технічних нововведень, таких як зброя і знаряддя з кременю, риболовні гачки, гарпуни, житла із шкур та кісток.
Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1]
У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ.
Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость.
У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2]
В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3]
12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4]
За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».