Прв яблуню в саду (С. Голованівський). 2. Душею вловив синів неспокій, десь серцем збагнув і причину його
(Ю. Мушкетик). 3. Приїхав, значить, Горпищенків син у відпустку (О. Гончар).
186. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники, поставте їх у на-
зивному відмінку жіночого роду (чия?) і запишіть у три колонки: 1) з суфіксом
-ин-; 2) з суфіксом -ов-; 3) з суфіксом -ев-(-єв-). Прикметники з суфіксом -ін- не
Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Зоя, Боруля, Сень, Стець-
ко, Терентій, Раїса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож,
зар, Марія, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жук [прізвище], Віталій,
Аріадна, Андрусь, електрик.
Виписуйте.
Ла-
Ключ. З перших букв прочитаєте прислів'я.​

Відповідь:

Пояснення:   А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.

  Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.

 Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!

Объяснение:

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.