Пунктуаційну помилку допущено у реченні

>Низьке осіннє небо, усіяне холодними подертими хмарами, зовсім сіре.
>Похмурий, він стояв і пильно дивився в далеч.
>Із півночі, засипаючи поля, і ліси, і дороги прийшов великий караван із снігових хмар.
>Молодь, голосно співаючи та весело жартуючи, вийшла у сад погуляти.

До іть, будь ласка, потрібно терміново до вечора!

Виправте помилки, допущені під час телефонного і безпосереднього спілкування:

І. 1. А хто це дзвонить? 2. А навіщо він вам? 3. Давайте Петренко до телефону. 4. У Івана Павловича немає часу розмовляти з вами. 5. Я ж вам казав, що не зможу прийти на збори.

ІЯ. 1. Алло. Куди я потрапив? 2. А коли вона прийде? 3. Не заважайте мені своїми дрібницями. 4. Це не моя справа, звертайтеся до директора. 5. Ваше прохання безглузде, задовольняти його ми не будемо

Объяснение:

розмову я переписав

На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися пе­ребувати в злагоді з природою.

По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислен­ня думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шко­дити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує по­бут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.

По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина ли­ше ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винахо­дів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.

Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винахо­дів, що їх можна використовувати на благо природи, що впрова­джувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему за­хисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що приро­да може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збере­ження багатств планети.