Рівненська (о) бласть розташована на (п) оліській (р)івнині (в) олинського (п) лато, яке густо посічене річками. Найбільші з них – (п) рип’ять та її притоки (г) оринь і (с) тир. Є багато озер, особливо на (п) оліссі, серед яких найповноводніше (б)іле, (с) омине, (н) обель. Ліси займають 38 відсотків території. Сім (п)івнічних районів області зазнали радіоактивного забруднення після аварії на (ч) орнобильській (а) (е) (с).
Перші сліди перебування людини – (п)ізній (п) алеоліт. У III–II ст. до (н). (х). та у ІІ–ІІІ ст. нової ери на території сучасної області жили ранньослов’янські племена (з) арубинецької та (ч) ерняхівської культур. У VI–VII ст. тут виникло об’єднання племен державного типу на чолі з (д) улібами – (в) олинянами. Знайдено поселення (ч) ерняхівської культури біля (в) арковичів і (п)ідлужжя (д) убнівського р-ну, городища Х ст. У Х ст. ці землі входили до складу (к) иївської (р) усі – (у) країни. Визначну роль в історії краю відіграли (д) орогобуж і (п) ересопниця (нині села), які в ХІ–ХІІ ст. були центрами (у) дільних князівств. На (р)івненщині творилися (є) вангелії: «(д) убнівське» (1539–68), «(д) орогобузьке» (1556–61) та «(п) ересопницьке (є) вангелія» (1556–61). На останньому в 1991 р. складав (п) рисягу екс – (п) резидент (у) країни Л. Кравчук. На честь цієї книги в с. (п) ересопниця споруджено пам’ятник.
Сучасна (р)івненщина входила до (г) алицько – (в) олинського (к) нязівства. Після його розпаду в 1457 опинилася під владою (л) итви. Із прийняттям (л) юблінської (у) нії в краї розпочинається (п) ольська експансія. В 70-х роках XVI ст. (о) стріг здобув славу «(в) олинських (а) фін»: він став важливим політичним, економічним і культурним центром. У (д) ермані, (о) строзі, (д) убні в 1630–36 відбувалися повстання селян. Значно активізувався (н) ародний (р) ух під час (в) извольної (в)ійни в 1648–54 рр. Повстання в ті часи охопили всю (р)івненщину. Біля с. (п) ляшева нинішнього (р) адзивилівського р-ну влітку 1651 відбулася (б) ерестецька (б) итва між (к) озацьким (в)ійськом Б. Хмельницького та (п) ольською (а) рмією.
За (а) ндрусівською (у) годою (1667) край продовжує залишатися у складі (п) ольщі. З 1793 – під владою (р) осії. За (р) изькою (у) годою (1921) (р)івненщина відійшла до (п) ольщі у складі (в) олинського (в) оєводства. У 1939 – приєднана до (с) (р) (с) (р).
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Объяснение:
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!