Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
Порівняння (вогні, як намисто; вечорів оксамити, мов щастя прибій);
Метафори: (море грає, день догора, віти закоханих мрій, в очі дивляться канни, серце в них переллю, жити на крилах надій, вогні розцвіли, вечорів оксамити);
Уособлення (хай канни розкажуть, спить місто).
окличні речення, звертання: «Як тебе не любити, Києве мій!».
Художні засоби: тісно переплітаються, створюючи неповторний образ улюбленої столиці.
Объяснение:
Чи варто пам’ятати минуле заради майбутнього
Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
НЕ С ИНТЕРНЕТА ;)
Тема: висловлення почуття захоплення красою та величністю столиці рідної держави.
Основна думка: потрібно любити й шанувати свою державу, її столицю, підтримувати красу.
Ідея: уславлення краси Києва Жанр: літературна пісня
Епітети (море зелене, тихий день,закохані мрії, натомлене місто, мирний лагідний сон);
Порівняння (вогні, як намисто; вечорів оксамити, мов щастя прибій);
Метафори: (море грає, день догора, віти закоханих мрій, в очі дивляться канни, серце в них переллю, жити на крилах надій, вогні розцвіли, вечорів оксамити);
Уособлення (хай канни розкажуть, спить місто).
окличні речення, звертання: «Як тебе не любити, Києве мій!».
Художні засоби: тісно переплітаються, створюючи неповторний образ улюбленої столиці.
Объяснение: