Евфемі́зм (грец. εὐφημισμός від εὔφημος — добре мовлення) — пом'якшувальні або маскувальні слова і вислови, які використовуються замість слів, котрі сприймаються як небажані, неприйнятні, вульгарні, зневажливі, ненормативна лексика, образливі або табу,[1][2] а також умовне позначення деяких власних імен.[3] Також «евфемізм» — це лексична прихована стратегія. Він може служити введенню в оману третьої особи про поганий стан речей, а також і морального саморозвантаження.[4][5] Евфемізація — це один зі зручних в сказати неправду та змінити сприйняття небажаної інформації.[6]
Олександр Пушкін - найбільший поет, який створив величезну кількість безсмертних творів і по праву займає гідне місце в світовій літературі. Його творчість охоплює аудиторію різного віку, адже писав великий майстер і для дітей, і для дорослих.
Одна з моїх улюблених казок - «Казка про царя Салтана». Мама читала мені її перед сном і я опинявся в чарівному, що зачаровує світі. Цю казку я міг слухати щовечора, вона мені зовсім не набридала. Зараз я став старшим, мені стала ближче лірика поета. Такі вірші, як «Визнання», «Бажання», «Анчар» не можуть залишити байдужим нікого.
Евфемі́зм (грец. εὐφημισμός від εὔφημος — добре мовлення) — пом'якшувальні або маскувальні слова і вислови, які використовуються замість слів, котрі сприймаються як небажані, неприйнятні, вульгарні, зневажливі, ненормативна лексика, образливі або табу,[1][2] а також умовне позначення деяких власних імен.[3] Також «евфемізм» — це лексична прихована стратегія. Він може служити введенню в оману третьої особи про поганий стан речей, а також і морального саморозвантаження.[4][5] Евфемізація — це один зі зручних в сказати неправду та змінити сприйняття небажаної інформації.[6]
Олександр Пушкін - найбільший поет, який створив величезну кількість безсмертних творів і по праву займає гідне місце в світовій літературі. Його творчість охоплює аудиторію різного віку, адже писав великий майстер і для дітей, і для дорослих.
Одна з моїх улюблених казок - «Казка про царя Салтана». Мама читала мені її перед сном і я опинявся в чарівному, що зачаровує світі. Цю казку я міг слухати щовечора, вона мені зовсім не набридала. Зараз я став старшим, мені стала ближче лірика поета. Такі вірші, як «Визнання», «Бажання», «Анчар» не можуть залишити байдужим нікого.