«Людина – найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот…» (І. Багряний)
Я підтримую думку автора. Дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. Вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.
Упродовж всього життя людина виявляє себе з різних сторін. На роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… Життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. З одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати характер, а де не треба – промовчати. Але з іншого... Іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. Та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.
Яскравим прикладом є одна з героїнь твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім*я» Маруся Кайдашиха. До незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. Вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. Це видно у звертаннях до Мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «Це не Мотря, а бендерська чума»… Така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.
Людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. Багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. Утім, я думаю, це неможливо. Люди – найнепередбачуваніші створіння на Землі. Наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. Прикладом цього може слугувати герой твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував образ своєї матері, безпощадно вб*є її? Як можна виправдати цей вчинок? Після цього він ніколи не стане щасливим. Сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. І хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.
Можливості людей безмежні. Протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. Людина винайшла ліки, машини, електрику, Інтернет… Ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. Але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.
Отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на Землі. У їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це використають.
У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. Ці словах Козьми Пруткова образно визначають роль дружби в людських стосунках
У первісному суспільстві була принципово непорушною, а права та обов’язки друзів мали суворо відповідати традиції. Пізніше дружба базується на спільності інтересів.
Дружба ушляхетнює життя, її шанували і звеличували древні мислителі. Аристотель стверджує, що дружба — найнеобхідніша для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна. Ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це те саме.
Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха. Про те, що дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.
Нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування й телебачення подекуди замінює людські стосунки, — чи актуальні питання глибоких, відданих, дружніх взаємин?
Звісно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями.
У психології поняття «дружба» визначають як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів і надання переваги комусь з-поміж інших.
Дружба вимагає дотримання її неписаного «кодексу», що передбачає необхідність взаєморозуміння, відвертості й щирості, активну взаємодо взаємний інтерес до справ і переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цих правил призводять або до припинення дружби, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова важливість відносин з друзями.
ДРужба дає змогу висловити Потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє ці думки й почуття.
Отож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів — що дерево без коріння.
Цей твір можна переробити на твою тему. Почитай.
«Людина – найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот…» (І. Багряний)
Я підтримую думку автора. Дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. Вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.
Упродовж всього життя людина виявляє себе з різних сторін. На роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… Життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. З одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати характер, а де не треба – промовчати. Але з іншого... Іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. Та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.
Яскравим прикладом є одна з героїнь твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім*я» Маруся Кайдашиха. До незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. Вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. Це видно у звертаннях до Мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «Це не Мотря, а бендерська чума»… Така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.
Людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. Багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. Утім, я думаю, це неможливо. Люди – найнепередбачуваніші створіння на Землі. Наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. Прикладом цього може слугувати герой твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував образ своєї матері, безпощадно вб*є її? Як можна виправдати цей вчинок? Після цього він ніколи не стане щасливим. Сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. І хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.
Можливості людей безмежні. Протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. Людина винайшла ліки, машини, електрику, Інтернет… Ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. Але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.
Отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на Землі. У їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це використають.
К.Медовник
У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. Ці словах Козьми Пруткова образно визначають роль дружби в людських стосунках
У первісному суспільстві була принципово непорушною, а права та обов’язки друзів мали суворо відповідати традиції. Пізніше дружба базується на спільності інтересів.
Дружба ушляхетнює життя, її шанували і звеличували древні мислителі. Аристотель стверджує, що дружба — найнеобхідніша для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна. Ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це те саме.
Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха. Про те, що дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.
Нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування й телебачення подекуди замінює людські стосунки, — чи актуальні питання глибоких, відданих, дружніх взаємин?
Звісно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями.
У психології поняття «дружба» визначають як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів і надання переваги комусь з-поміж інших.
Дружба вимагає дотримання її неписаного «кодексу», що передбачає необхідність взаєморозуміння, відвертості й щирості, активну взаємодо взаємний інтерес до справ і переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цих правил призводять або до припинення дружби, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова важливість відносин з друзями.
ДРужба дає змогу висловити Потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє ці думки й почуття.
Отож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів — що дерево без коріння.