Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»
1)Біля лісу стояла побілена хата. 2)У мене найкраща в світі країна. 3)Тетянка мені дала списати зроблену математичну задачу. 4)За прикметою не можна склеювати розбиту вазу. 1)Дівчата йшли співаючи пісні. 2)Я поспішаючи збиралася до школи. 3)Спитавши у мами,я зрозуміла, що не можна їсти з брудними руками. 4)Соромлячись,я брехала.
