речення (0.5б)
А.Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега
Б.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
В.Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по
її виду котилась сльоза за сльозою.
Г.Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав
зерно.
2.Визначити речення зі складеним дієслівним присудком
(0,5)
А.Соломія впізнала Остапа.
Б.Гарний сильний голос співав на воді.
В.Той момент був таким блискавичним.
Г.Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло.
3.Знайти речення зі складеним підметом(0,5б)
А.Іван пристав до Остапа десь у дорозі.
Б.Вони були з одного повіту,навіть села.
В.Іван охоче повідав про своє життя домашнє
Г.Незабаром Соломія з Іваном повз плавні до
циганської оселі.
4.Означення виділено в реченні(0,5б)
А.Соломії сьогодні пощастило.
Б.Вовк клацнув зубами і блимнув очима.
В.Соломія глянула і враз залилась дзвінким голосом.
Г.Остап йшов тепер прудко.
5.Обставиною часу поширене речення.(0,5б)
А.Надвечір Остап почав турбуватися.
Б.Вода кипіла під веслами.
В.На березі зробився заколот.
Г.Соломія вся похолола і тремтіла від жаху.
6.Неповним є речення(0,5б)
А.Соломія підійшла до ставка.
Б.Остап сів у човен.
В.Човен плавно загойдався на воді.
Г.Колос повний гнеться, а пустий – догори стирчить.
7.Установити відповідність(3б)
1.Означено-особове А.Свого щастя і колесом не
обʼїдеш.
2. Неозначено-особове Б.Тихо в повітрі.
3.Безособове В.Шукай вітру в полі.
4.Узагальнено-особове Г.У селі встають рано.
5.Двоскладне ускладнене
однорідними присудками Д.Соломія обернулась і побачила
червоні,як грань,хмари.
6.Двоскладне ускладнене
порівнянням Е.Соломія провела рукою по його
грудях і намацала мокру сорочку.
8.Списати речення. Розставити розділові знаки. Зробити
синтаксичний розбір виділеного речення (3б)
Остап скочив на берег легким рухом закинув на плечі сакви і
незабаром зник у чагарнику а на човні як велетенська
чавунна постать іще довго стояла Соломія . Кожен кущик
горбок долинка кожна стежечка все було йому знайоме.
9.Поясніть, як ви розумієте прислів̓ʼя «Не шукайте щастя
під чужими небесами»(3б)
Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. Бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. Від цього нікуди не дітись. Хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. Ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. Нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. То про яку тоді відповідальність можна говорити?! Гадаючи, що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. Але насправді це не так. Кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. З цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. Людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. Та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. Інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. Працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.
Подробнее - на -
Объяснение:
2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго.
3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого.
4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу.
5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл.
6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.