речення.
Доки ми посипаємо сіємо-віємо та викрикуєм свою колядницьку хвалу
цій хаті і сімейству її із покутя з-під рушника весь час дивиться на нас на
дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям дивиться уважно й
доброзичливо вона оцінює наші завзяті старання та нашу чемність бо ж
посипали ми тільки житом-пшеницею а головне від душі повними жменями
той зичливий іконний погляд з-під рушника почуваємо й тоді коли
відкричавшись та ждучи дарунків ще якийсь час топчемося біля порога
весело розбурханим після співу юрмиськом а жінка з німбом довкруг голови
по-материнськи озирає кожного з нас. ( О.Гончар.)
1. Денис почепив рушницю на плече, і не сказавши нікому й слова кудись пішов. 2. У плавнях затривожилась дика птиця, і крякаючи не могла заспокоїтися. 3. Хрипко крякаючи, пролетів грак мало не черкаючи вершечків сонних дубів.4. Акорди бабиного літа зітхнувши, падають в траву. 5. Гайвороння злітало все вище, і віддаляючись наче тонуло у велетенському озері. 6.У молодості, він міг працювати не втомлюючись.7. Вона не звикла сидіти, склавши руки. 8. Іван із жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок затрясли головами бородаті цапи. 9. Можна робити добрі справи, і не чекаючи похвали.
Объяснение:
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.
"Маруся Богуславка"
У святую неділеньку рано-пораненьку
То не сива зозуля кувала
Не дрібна птиця щебетала
Та все синів годувала,
Та у найми не пускала,
Чужим людям на поталу не давала
І на стираніє ручок не подавала...
...«Ой та іди ж ти,
Вдове старая,
Куди-небудь проживати
Будуть пить-гуляти,
То тут тобі спокою не буде;
Бо будуть у синіх каптанах.
У китаєвих штанях,
А ти будеш у сірім ряжин...
...Гей, то іде чужая-чужинина,
Молодая челядина...