Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.
Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почала розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...
Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.
Кожна людина по своєму впливає на своє оточення. Оскільки людське життя складається з різноманітних дій, то деякі, найцінніші, ми вважаємо подвигами.
Прийнято, що людина є тим, що вона чинить. І подвиг для кожного має своє, відмінне від інших, значення. Це ж залежить від людини, погодьтеся. Для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. А іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! Є такі ситуації, коли слід поступитися власними зручностями заради інших людей: запропонувати сісти в транспорті літньому пасажирові, відвідати хворого товариша тощо. Такі дії є виявами моральної активності, вони свідчать про небайдуже ставлення до інших і вже є маленькими подвигами.
Серед цих різноманітних людських вчинків є такі, які можна вже вважати подвигами. Подвиг, як свідчить досвід людей, - це дія, що потребує надзвичайного напруження фізичних сил, самопожертви, ризику для життя. На відміну від морального вчинку подвиг ґрунтується на тих моральних приписах, які є очевидними, зрозумілими для більшості і які не потрібно утверджувати.
В історії кожного народу є багато прикладів подвигів в ім'я свободи рідної землі. Саме такі самопожертви мають право зватися справжніми подвигами.
Оповідання про сніжинку
Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.
Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почала розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...
Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.
Що таке подвиг?
Кожна людина по своєму впливає на своє оточення. Оскільки людське життя складається з різноманітних дій, то деякі, найцінніші, ми вважаємо подвигами.
Прийнято, що людина є тим, що вона чинить. І подвиг для кожного має своє, відмінне від інших, значення. Це ж залежить від людини, погодьтеся. Для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. А іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! Є такі ситуації, коли слід поступитися власними зручностями заради інших людей: запропонувати сісти в транспорті літньому пасажирові, відвідати хворого товариша тощо. Такі дії є виявами моральної активності, вони свідчать про небайдуже ставлення до інших і вже є маленькими подвигами.
Серед цих різноманітних людських вчинків є такі, які можна вже вважати подвигами. Подвиг, як свідчить досвід людей, - це дія, що потребує надзвичайного напруження фізичних сил, самопожертви, ризику для життя. На відміну від морального вчинку подвиг ґрунтується на тих моральних приписах, які є очевидними, зрозумілими для більшості і які не потрібно утверджувати.
В історії кожного народу є багато прикладів подвигів в ім'я свободи рідної землі. Саме такі самопожертви мають право зватися справжніми подвигами.