Речення із художньої літератури зі словом у трьох , по їхньому

Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":

Своєрідним жіночим оберегом на Україні завжди був віночок. І нині, як і в давнину, з раннього дитинства кожна дівчинка вчиться виплітати квіткові віночки.Плетіння вінка — то ціла наука і майже магічне дійство. До віночка впліталося багато різних квітів з лікувальними властивостями: ружа і деревій, волошка і ромашка, безсмертник і любисток, незабудка і цвіт калини. Але найпочесніше місце у вінку належить барвінку. Згідно з народним звичаєм, навесні парубки збирали барвінок і дарували коханим. Коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона не проти стати дружиною цього парубка. Наречені плели з цих квітів вінок, котрий надівали милому, співаючи пісню. На весіллі вінком, сплетеним з барвінку, квітчали молоду.До дівочого вінка в'яжуть кольорові стрічки. Кожен колір стрічки є символом.Український вінок є неповторним символом народу України, свідченням його високої культури, запорукою дівочої чистоти.