Речення із складеним іменним присудком, у якому обов’язково ставиться тире:…………………………………………………….
2.Речення, у якому неозначена форма дієслова виступає обставиною…………………………………………
3.Речення, у якому є прикладка, що пишеться через дефіс…………………………………………………………………….
4.Односкладне речення, що належить до безособових…………………………………………………………..
5.Речення, що містить порівняльний зворот…………………………………………………………………
6.Речення з однорідними членами, перед якими ставиться двокрапка…………………………………………………………….
7.Речення з неоднорідними означеннями…………………………………………………………
8.Речення із звертанням, що стоїть всередині речення, а перед ним кома не ставиться……………………………………………………..
9.Речення із вставним словом (словосполученням), що означає джерело повідомлення…………………………………………………..
10.Речення з відокремленим означенням, вираженим прикметниками………………………………………………
11.Речення з відокремленою обставиною, вираженою фразеологічним зворотом……………………………………………………………….
12.Речення з відокремленим додатком, що починається зі слова «або»………………………………………………………………
А інші люди обожнюють природу:вони ходжуть у різні походи,шукають різну інформації про всесвіт,природу.Вони все більше і більше шукають інформацію щоб дізнатись все,і це так продовжуються поки їхній інтерес стає в професію.Мені теж дуже подобається природа наприклад:вранці мальовничий туман який не можливо омалювати,річка пливе за своєю течею,вітер легко погойдує гілля дерев,і те опале листя робить осінь більше різнобарвною,взимку чарівна казка всі діти виходять надвір щоб зліпити снігову-бабу,покидати сніжками або покататись на санках,лижах.А в літку взагалі словами не передати все різнокольорове,зелененька травичка,гарна клумба з квітами,синє небо,сонце гріє,вдомі навіть не хочеться сидіти.
Объяснение:
Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.
Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.
Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?
Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.