Редагування потребує сполука в рядку А) згадати між іншим, принагідно згадати
Б) упродовж місяця, на протязі місяця
В) дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г) насамперед знати, передусім знати
Д) знайти без зволікань, знайти негайно

Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
***
Кров — не водиця, проливати не годиться.
***
Не такий страшний чорт, як його малюють.
***
Гладь коня вівсом, а не батогом.
***
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
***
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
***
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
***
Хто любить музику, той не може не любити життя.
***
Одне «зараз» краще трьох «потім».
***
Від жару і камінь трісне.
***
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
***
Близько лікоть, та не вкусиш.
***
***
Без перевесла і віник розсиплеться.
***
Було б корито, а свині знайдуться.
***
Голодній курці просо сниться.
***
Любиш кататись — люби і саночки возити.
***
На хорошу квітку і бджола летить.
***
Не за те вовка б'ють, що він сірий,а за те, що вівцю з'їв.
***
Одна ластівка весни не робить.
***
Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.

Повернувшись із чужини, Петро завжди повторював друзям : "У чужій сторонці не так світить сонце".
" Дніпро -батько, Січ - мати", - відповідав сирота на запитання про батьків.
Дідусь, розповідаючи про своє козацьке минуле, завжди повторював :"Пішов на Вкраїну, на степи, на вольнії землі"
"Заспіваю я пісню, - вимовила мати, - "Летить ворон з чужих сторон" називається"
"Не кажіть, що в мене немає долі!, - вигукнув молодий козак. -Степ да воля - козацька доля!"
"І холод не страшний, коли козак молодий!" - весело сказав Микола та пішов рубати дрова.
Батько завжди наказував мені :"То не козак, що отаманом не думає стати!"
Я завжди любив повторювати слова: "Козацькому роду нема переводу".
Мати сердилась на мої лінощі і казала : "Хто любить піч, тому ворог Січ!"