1. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ш, ч подовжуються, стоячи перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний.
Приклади: тінь - тінню, лінь - лінню, синь - синню.
2. В іменниках | відміни орудного відмінка, закінченням твердої групи є -ою (казка - казкою), а м'якої і мішаної - -ею(-єю) (земля - землею)
В іменниках || відміни орудного відмінка, закінченням твердої групи є -ом(стіл - столом), а м'якої і мішаної - -ем(єм) (велетень - велетнем)
1Шумів травою степ шовковий, cміявся день, пісні лились.
2Я знаю, то ти моя мати, на крилах всю землю несеш!
3Вдаримо гучно ми в дзвони - всесвіт обійде луна.
4Ось послухай: десь за гаєм соловей заплакав враз.
5Добро втратити - небагато втратити! Честь втратити - втратити багато!
Мужність втратити - втратити все!
6.Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли; у нас нема. Зерна неправди за собою.
7.Засвітить місяць, засяють
зорі, земля потоне в сріблястім морі.
8.Зійде сонце — утру сльози,— Ніхто й не побачить
1. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ш, ч подовжуються, стоячи перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний.
Приклади: тінь - тінню, лінь - лінню, синь - синню.
2. В іменниках | відміни орудного відмінка, закінченням твердої групи є -ою (казка - казкою), а м'якої і мішаної - -ею(-єю) (земля - землею)
В іменниках || відміни орудного відмінка, закінченням твердої групи є -ом(стіл - столом), а м'якої і мішаної - -ем(єм) (велетень - велетнем)
1Шумів травою степ шовковий, cміявся день, пісні лились.
2Я знаю, то ти моя мати, на крилах всю землю несеш!
3Вдаримо гучно ми в дзвони - всесвіт обійде луна.
4Ось послухай: десь за гаєм соловей заплакав враз.
5Добро втратити - небагато втратити! Честь втратити - втратити багато!
Мужність втратити - втратити все!
6.Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли; у нас нема. Зерна неправди за собою.
7.Засвітить місяць, засяють
зорі, земля потоне в сріблястім морі.
8.Зійде сонце — утру сльози,— Ніхто й не побачить