Цікава ідея написати листа у майбутнє. Собі чи людям, які його будуть читати. Ну що ж, по-перше, я б хотіла побажати всім здоров’я, щастя та любові. По-друге, натхнення та удачі, по-третє, залишатися собою завжди. При різних життєвих ситуаціях. Я хочу сказати дітям – любіть своїх батьків, вони справді піклуються про вас. Ви – найдорожче, що є у них. Говоріть слова вдячності їм. Також, насолоджуйтесь дитинством. Це найкраща пора в житті. Пишіть листи Діду Морозу та вірте, що всі ваші мрії здійсняться, адже, якщо ти чогось сильно забажаєш, то обов’язково це отримаєш(я гарантую). Своїм ровесникам(мені 15 років), хочу побажати стійкості. В нашому віці відбувається багато різних негараздів, але ми сильні. Пам’ятайте про це. Будьте позитивними, вірте в хороше. Говоріть все як є, тому що потім у вас не буде часу сказати те, що ви хотіли. Вчіться, дізнавайтесь про щось нове, займайтесь спортом. Робіть те, що подобається вам. Не зупиняйтесь на досягнутому. Дружіть, будьте хорошим другом, вірним та відданим. Навчіться чути, не просто слухати. Поставте собі ціль, адже, як казав Гете: «Дайте людині мету заради якої варто жити і вона зможе вижити у будь-якій ситуації». Дорослим хочу побажати терпіння, любіть себе, Ви ще багато чого можете. Більше відпочивайте, удосконалюйтесь, подорожуйте. Займайтесь собою, своїм здоров’ям.
Леся Українка понад тридцять рокiв вiддала творчостi. На цi ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом. Безперечно, i тяжка хвороба, і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на твори Лесі Українки, але ніколи вони не були виявом вузько особистого. Героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів. її поетичне слово служило визвольним ідеям народу і залишилося взірцем для поетичних поколінь. Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, припадаючи до джерел народного життя та героїзму. Близька до визвольного руху Леся Українка віддавала йому всі сили і це, як відзначила ще дожовтнева «Рабо-чая правда», зробило її поетесою — другом робітників, поставило її в лави борців за повалення самодержавства і встановлення справедливого ладу. Леся Українка була поетесою-борцем. Вона писала про героїчних людей, про їхню відданість справі, про їхні поривання до волі. Героєм її творів ставав борець, обдарований поетичним, мистецьким хистом. Його думки і вчинки близькі й рідні самій поетесі. Велика художня і громадсько-політична сила цього узагальненого образу полягає в тому, що він втілює в собі те краще, що відзначало передових людей її часу. Ще змалку Леся Українка бачила людську недолю, яка викликала у неї не розпач, а бажання кращої яснішої долі. Думка про слово, що збудить вогонь у чиємусь серці, проймала її почуття. Мабуть, під цим впливом у Лесі Українки народжується тверде рішення:Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!