Для того, щоб відповісти на запитання чи потрібен коронавірус чи ні, треба спершу розглянути всі позитивні і негативні сторони.
З негативних це звичайно те, що помирають люди, не можна вільно ходити в магазини, розважальні центри і їздити в маршутках. Не можна просто гуляти і ходити до школи без маски. Деякі люди втратили роботу, і не мають що їсти.
а з позитивних це те, що ми нарешті навчилися цінувати те, що нам здається звичною справою. наприклад я навчився/лася цінувати те, що до школи я могла ходити в звичайному режимі, я могла гуляти з друзями а не сидіти вдома пів року.
Також коронавірус навчив цінувати рідних і близьких.
Звичайно ж, мінусів більше. Взагалі я вважаю що він був потрібен лише на деякий час, для того щоб заставити людей подумати про своє життя. А також ми багато жалілися що немає і одної вільної хвилини, тому коронавірус дав нам багато вільного часу. Але краще було б, якби ми зразу цінували все, без всяких хворіб та карантинів
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
Для того, щоб відповісти на запитання чи потрібен коронавірус чи ні, треба спершу розглянути всі позитивні і негативні сторони.
З негативних це звичайно те, що помирають люди, не можна вільно ходити в магазини, розважальні центри і їздити в маршутках. Не можна просто гуляти і ходити до школи без маски. Деякі люди втратили роботу, і не мають що їсти.
а з позитивних це те, що ми нарешті навчилися цінувати те, що нам здається звичною справою. наприклад я навчився/лася цінувати те, що до школи я могла ходити в звичайному режимі, я могла гуляти з друзями а не сидіти вдома пів року.
Також коронавірус навчив цінувати рідних і близьких.
Звичайно ж, мінусів більше. Взагалі я вважаю що він був потрібен лише на деякий час, для того щоб заставити людей подумати про своє життя. А також ми багато жалілися що немає і одної вільної хвилини, тому коронавірус дав нам багато вільного часу. Але краще було б, якби ми зразу цінували все, без всяких хворіб та карантинів
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.