Решить правильно а не просто забрать ​

В автобусі Марина зайняла зручне місце, ввімкнула плеєр і безтурботно поринула у свої мрії. На одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками. Пасажири просили дівчину поступитися місцем. Та Марина вдала, що не чує. А лиш зверхньо подумала: «Невелика пані, якщо з торбами носиться».

Увечері Марина з матір'ю та батьком пішли в гості до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх із цієї нагоди.

Двері відчинилися. На порозі стояла... жінка, яку Марина так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих самих важких сумок.

Марина ладна була крізь землю провалитися. Мати вихваляла перед новою сусідкою свою доньку, розказувала, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне мамине слово, як насмішка, стьобало дівчину. А сусідка спокійно, але з докором дивилась їй у вічі. Той погляд запам'ятався Марині на все життя.
Часом потрібен гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і життєвих невдач є елементарна невихованість.

У великій країні у кожної людини є свій маленький куточок. Це місто, село, вулиця, будинок, де вони народились. Мій дім знаходить в Україні у вільній та назалежній державі. Саме в ній люди є щирі, добрі та справедливі. Хоч і Україна не велика країна та не багата, але вона НАЙКРАЩА! Саме тут дивут веселі та життєрадімні люди. Я з гордістю кажу: "Мій дім - це Україна!"                                                                                                         Моя найкраща в світі сторона!                                                                         Чарівна, неповторна Україна!                                                                         Для мене в цілім світі ти одна                                                                         І рідна, й мила, дорога, єдина!                                                                          Україна - наш спільний дім