Решите!Старшокласники наводили приклади складнопідоядних речень із підрядними місця.Назар склав таке речення:"На обрій сріблилося море,звідки дув свіжий вітерець".Оксана навела такий приклад:"До на диво,прийшла звідти,звідки її не очікували".Хто правильно виконав завдання?​

Перші весняні квіти завжди дарують найбільшу радість, милують наші очі.Одними з перших квітів зацвітають крокуси. Крокуси називають квіткою фараонів. Із спеціального виду крокусу отримують дивовижні прянощі – шафран. Крокуси – квіти низькорослі. Вони не мають стебла, и лише листя і квітконоси. Листочки в них тоненькі й гострі, ніби соснові голки. Крокуси бувають різних відтінків жовтого, фіолетового, блакитного та білих кольорів. Ці квіти занесені до Червоної книги України. У саду моєї бабусі росте ціла галявина цих квітів. Вони прекрасні!

Я майже весь свій вільний час проводжу зі своєю сім'єю! Ми кожного разу під час відпочинку знаходимо якісь пригоди, а наша матуся виконує в них головну роль. Ось один із кумедних випадків, який я запам'ятав його на все життя! 
Це було не дуже давно. Кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! Нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! Нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди. 
Як це все відбувалося! Я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. Від нашої зупинки ми відходимо недалеко. Але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. Вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. Так воно все і сталося, але в переносному значенні! Вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. Спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. Ну як це? Вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! На це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. Назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого математика: «Я все порешаю». Вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. Почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. Але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. Наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий Сусанін, почала заводити тата у глухий кут. Таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. Вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. Невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! Для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.