Детальніше: гіперо-гіпонімія близька до синонімії, але різниця полягає в тому, що при синонімії можлива двостороння заміна в тексті, тобто один синонім можемо замінити на інший та навпаки, а при гіперо-гіпонімії лише одностороння заміна — гіпоніма (має вужче значення) на гіперонім (має ширше значення). Наприклад: він зірвав конвалії ⇒ він зірвав квіти. Протилежна заміна неможлива, тому що квіти можуть бути не тільки конваліями. Гіпоніми (вужче значення) включають у себе зміст гіпероніма (ширше значення).
Займенник— це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!..(Т. Шевченко).
Займенники виражають граматичні категорії відмінка, а також роду й числа (ті, що вказують на ознаки); у реченні виконують ситаксичні функції підмета, означення, додатка; у словосполученні можуть бути— головним і залежним словом.
За значенням займенники поділяють на такі групи (розряди):
Троянда ⇒ квітка. Мухомор ⇒ гриб. Ожина ⇒ ягода. Морква ⇒ овоч. Платан ⇒ дерево. Кеди ⇒ взуття. Кролик ⇒ тварина. Орел ⇒ птах. Бджола ⇒ комаха. Окунь ⇒ риба.
Детальніше: гіперо-гіпонімія близька до синонімії, але різниця полягає в тому, що при синонімії можлива двостороння заміна в тексті, тобто один синонім можемо замінити на інший та навпаки, а при гіперо-гіпонімії лише одностороння заміна — гіпоніма (має вужче значення) на гіперонім (має ширше значення). Наприклад: він зірвав конвалії ⇒ він зірвав квіти. Протилежна заміна неможлива, тому що квіти можуть бути не тільки конваліями. Гіпоніми (вужче значення) включають у себе зміст гіпероніма (ширше значення).
Займенник— це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!..(Т. Шевченко).
Займенники виражають граматичні категорії відмінка, а також роду й числа (ті, що вказують на ознаки); у реченні виконують ситаксичні функції підмета, означення, додатка; у словосполученні можуть бути— головним і залежним словом.
За значенням займенники поділяють на такі групи (розряди):